Алєкс Конічіва

«Who is Алєкс Конічіва?» питання просте, як український борщ і водночас складне, як той самий український борщ.

Просте воно для тих, хто читав єврейський народний сон «І була осінь».

Складне воно для усіх інших.

Першу розгорнуту і повноцінну, таку що дає плодовитий ґрунт для роздумів, згадку про Алєкса Конічіву слід шукати у книзі «І була осінь». Там йдеться про цього чоловіка докладно, оскільки він один з головних персонажів цієї книги.

І, очевидно, такий об'єм уваги до нього не пройшов намарно для його самоусвідомлення, тому що Алєкс Конічіва зі сторінок книги успішно перебрався на її обкладинку, змінивши статус — з персонажа він перетворився на Автора.

Уважний Читач запитає:

— А куди подівся попередній Автор? Ну, той, хто придумав Конічіву?

Хороше питання, але настійливо раджу вам не перейматися ним, бо воно дуже й дуже підступне — крутячи його у своїй голові, як мінімум наживете собі хронічне безсоння.

 Китайського мудреця запитали, як він уявляє собі будову світу.

— Ну, зрозуміло як: — відповів мудрець, — світ — це плаский пляцок, що стоїть на трьох китах. Три кити у свою чергу стоять на великій черепасі, яка стоїть на великому білому слоні.

— А той слон на чому стоїть? — знову запитали мудреця.

— А слон стоїть на ще одному білому слоні.

— А той слон на чому стоїть?

— Так, щоб ви далі не запитували, я вам скажу: там до самого низу одні білі слони.

Розумієте, до чого я веду?

По типу:

Авраам родив Ісаака; Ісаак родив Іакова; Іаков родив Іуду й братів його; Іуда родив Фареса і Зару від Фамарі; Фарес родив Есрома; Есром родив Арама, тощо…

Тільки нам прийдеться йти навспак і, можливо навкарачки. Але який сенс? Усі ж дороги ведуть до Адама, якщо вірити креаціоністам, або до африканських мавп, якщо вірити Дарвіну. По вірі нашій нам і воздасться.

Тому простіше прочитати книгу «І була осінь» й мати спокійний сон та чистий ілюзорний спокій.

Легко порадити…

Справа у тому, що, хоча «І була осінь» одна з перших, підписаних Алєксом Конічівою, книг, друкуватися вона буде лише згодом.

Першою літературна аґенція «Піраміда» надрукувала повість-квест «П'ятеро в ліфті, не рахуючи музи», де про Конічіву йдеться зовсім мало. І це «зовсім мало» аж ніяк не вдовольнить спраглого до цікавих подробиць Читача.

І тут мені та вам на допомогу приходить Юрко Добрий. Він мав час, сили й неабияке натхнення і прочитав все, що встиг написати Конічіва. А на вчорашній і сьогоднішній (10-те травня 2010-го року) дні — це доволі складно, оскільки твори Конічіви, окрім електронних варіантів, існують виключно у форматі машинописів і в дуже обмежених екземплярах.

Однак Юрко Добрий зробив це — прочитав усе сотворене Конічівою. І зробив це він із беззаперечною користю і для вас, і для мене (інакше мені б довелося ото все читати). І Юрко Добрий не тільки прочитав усі твори, а й зробив глибоко-аналітичні висновки; і не тільки зробив глибоко-аналітичні висновки, а й занотував їх та щиро зробив доступними для широкого-широкого загалу..

Тому його трактат гідний того, аби його урочисто вписати на віртуальних скрижалях цього сайту й перш за все просвітити вас, шановні, щодо особистостей Алєкса Конічіви та Сергія Трухімовича. Згадую їх обидвох, бо наразі вони між собою надто тісно переплетені — образно кажучи, вплетені в одну пуповину. І ще не з'явився на цьому світі Герой-Акушер, який наважився б відчайдушно шкварнути ножицями і тоту пуповини перерізати.