Google+

Оповідь сімдесят сьома, котра вкотре доводить, що добре там де нас нема

там, де нас нема

«Добре там, де нас нема».

Ця репліка, о спостережливий Читачу, практично завжди має мрійливо-жалісливі інтонації, інколи підсилюється зітханням чи красномовним жестом, але у будь-якому випадку вона є радше виправданням власного невдоволення ситуацією, в котрій перебуває людина та демонструє небажання якось ту ситуацію змінювати.

Адже людина, о Читачу, у самореалізації своїй істота непослідовна, вередлива та перебірлива, що, до слова, свого часу аж ніяк не передбачалося милосердним та мудрим Аллахом.

Певна річ, є версії, сконструйовані згідно генерального креслення всемогутнього Аллаха.

І от у таких, вічно незадоволених і неврівноважених істот численні бажання, наче білі слони нагромаджуються одне на одне й, врешті, людина як така зникає, залишається тільки стадо бажань (може саме їх має на увазі Будда?) і вони тягнуть куці залишки свідомості у фізичній оболонці куди не будь, аби кудись, аби щось, бо все одно не знайти щастя на цій Землі, бо добре там, де нас нема.

Один пілот летів над Каліфорнією. І він говорив своєму другу:

— Поглянь до низу на це чудове озеро. Я народився неподалік від нього, ось там моє село.

Він вказав на маленьке поселення, котре, ніби на сідалі, розташувалося на пагорбах неподалік від озера та зауважив:

— Я народився там. Дитиною я сидів біля озера та ловив рибу. Риболовля була моїй найулюбленішим заняттям. І в той час, коли я був дитиною і ловив рибу в озері, у небі завжди літали літаки. Вони пролітали над моєю головою, і я мріяв про той день, коли я зможу стати пілотом та керувати літаком. Тоді це було моєю єдиною мрією. Тепер вона здійснилася. І нині я, щоразу дивлячись до низу на це озеро, мрію про той час, коли я піду на пенсію і знову вирушу ловити рибу, адже моє озеро таке чудове.

І що, о уважний Читачу, думаєш, коли він піде на пенсію і ходитиме на риболовлю, він заспокоїться? Б’юся об заклад, за 6 місяців, а то й раніше, він з сумом поглядатиме в небо, заздрячи усім на світі пілотам.

А скільки о Читачу, є пенсіонерів, котрі на заслуженому своєму відпочинку життя свого не уявляють без того, чим вони займалися раніше: хірургам хочеться оперувати; кондукторам — пробивати квиточки… Хоча, коли вони цим займалися, то нарікали на свою важку працю.

Подумай, о врівноважений Читачу, скільки зайвих думок, емоцій, тривог, аналізу, переживань, порівнянь: «Де краще? Тут чи там? З ким краще? З тим чи тим? А без нас, таки їм краще… ». Драма… Трагедія… Комедія… І розтринькування власного часу, власного життя на переливання з пустого в порожнє…

Хоча в деяких великих та малих езотеричних колах побутує думка про користь твердження «Добре там, де нас нема», але при правильному його розумінні, а воно, оте розуміння доволі просте, проте дуже секретне:

«Добре там, де нас нема»

 «Оскільки нас насправді тут нема, то нам добре. До того ж нема нас ніде, в тому числі й «там», то, відповідно, нам добре всюди. А отже, там де нас нема й справді добре».

 Але все це о мудрий Читачу, окультна дурня, в оповіді моїй йдеться про те, аби ти, о, підприємливий Світоч Нації, окрім всього іншого, просто насолоджувався власним бізнесом і знав, що ти робитимеш, коли раптом бізнес для тебе стане не актуальним…

…з різних причин.      


 

Post Tagged with

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>