Google+

Оповідь двадцять друга, у котрій особисто Архімед знайомить Читача із фазами творчого процесу

І от, о щедрий Читачу, стріла, випущена навмання Дурнем (чи не Іваном?) з лука креативності полетіла скрізь спогади мої і влучила в поличку, на якій стоїть скринька з бобового дерева. І цей факт є для мене однозначним знаком, що варто мені відкрити саме цю скриньку, дістати з неї пожовклий від плину часу та пожухлий від людських поглядів сувій пергаменту і розповісти тобі, о Читачу, оповідку, дрібним грецьким почерком записану на ньому. Тож слухай.

 Одного разу, дуже давно, ще до нашої ери, десь між 287-212 роками у грецькому місті Сіракузи серед білого дня якийсь бородатий чолов’яга, ніби й поважний з вигляду, вибіг у чому мати народила із громадської лазні на вулицю, та з криком: «Еврика! Еврика!»  побіг додому…

Переконана, о всезнаючий Читачу, відомо тобі, як з грецької перекладається слово «Еврика»   (Знайшов). І вже, напевно здогадався ти, що людину, про яку йдеться в цій оповіді, звати Архімед.

А причиною нестримної радості Архімеда о Читачу, є відкриття ним закону гідростатики. Бо ще мить до того, як вчений вибіг з лазні, він глибокодумно занурювався у ванну та раптом зауважив, що його тіло витісняє воду. І цей процес призвів до розуміння ще досі незнаного закону: «Об’єм тіла, зануреного у воду, дорівнює об’єму води, що витісняється під час цього занурення». 

Іншими словами, о Читачу, ми є з тобою, спочатку, очевидцями просвітлення — інсайту — різкого спалаху нової ідеї в голові, а пізніше, й вияву радості окремої людини з цього приводу. І явище інсайту нас вражає, бо схоже на якесь диво, і десь підсвідомо ми констатуємо, що напевно на таке і не кожен здатен.

Та чи знайомий ти, о Читачу зі всією цією історією про Архімеда? Всією від початку до кінця? Скажу одразу — біганина на голяса вулицями Сіракуз з вигуками «Еврика! Еврика!» лише її кульмінація.

Так от, Гієрон ІІ, тодішній цар замовив у ювелірів корону і дав їм для роботи золоті зливки. Ті корону зробили і вага її була такою ж, як і вага раніше виданих їм зливків. Але цар почав сумніватися, а раптом ювеліри нахабно обдурили його і замість частини золота додали срібло. Треба сказати, о Читачу, сумніви царя були обґрунтованими, оскільки таке шахрайство широко практикувалося у ті часи. А Гієрону ІІ, цілому царю, не пасувало бути обдуреним якимись ювелірами, це не відповідало його іміджу та позиціонуванню.

І довго не роздумуючи, цар звернувся до Архімеда, щоб той перевірив чи все в порядку, тобто поставив перед ним мету.

 Отже, о Читачу — першим етапом творчого процесу є підготовка, під час якого визначається тема, ставиться мета. Це важливо, бо тут задаються критерії того, що ми хочемо в результаті отримати. А пізніше, отримавши той чи інший результат, ми оцінюємо його, відштовхуючись від поставленої мети.

Загалом, передусім слід визначитися, що ж тобі, о шановний Читачу, врешті потрібно. Цим самим ти, о далекоглядний Читачу, певним чином налаштовуєшся на майбутній результат.

Також цілком природно, о Читачу, що на даному етапі немає жодних ідей ти ж бо тільки на початку і вся робота ще попереду. Тому спокійно сприймай те, що відсутні цікаві пропозиції і облиш ганяти себе по колу, наче арабського скакуна, підстьобуючи батогом-думкою: «О, Аллах, що ж придумати?».

 Отримавши від царя державне замовлення, вчений задумався.

Архімед знав, в нього була інформація та досвід – срібло легше золота і якщо його домішають, то щоб отримати потрібну вагу потрібен більший об’єм срібла. Отже, об’єм корони буде більший, аніж об’єм золотих зливків, хоча вага буде однаковою.

Також Архімеду були відомі тогочасні способи визначення об’єму, котрі пасували для об’єктів із простою формою. Царська ж корона мала дуже складну конфігурацію і саме це ускладнювало завдання.

 Маючи чітку мету, Архімед переходить до другого етапу — збору та обробки інформації. Тут він хоче мати цілісне бачення ситуації. І приходить до висновку, що існуючі підходи визначення об'єму тіл не придатні до його особистого випадку, бо тоді прийдеться розпиляти корону на простіші елементи, чий об'єм легко визначити, вимірявши їх.

З огляду на твої, о Читачу, благословенні Аллахом маркетингові цілі, збираючи інформацію, будь уважним, адже тобі потрібно враховувати багато моментів.

 Але ж як тоді визначити об’єм, не пошкодивши корону? Вона надто складної форми, щоб підійти до неї стандартним способом. Архімед довго думав, перебирав варіанти.

 Тепер, маючи мету і всю необхідну інформацію, слід підготуватися до творчого процесу, провести так званий розігрів (пам’ятаєш, о Читачу парадокси із другої оповідки?).

Мені, о Читачу, невідомо як розігрівав себе, свідомо чи не свідомо, Архімед, тому нічого про це видумувати не буду. А скажу про те, що мені достеменно відомо.

Для розігріву використовують, наприклад, друдли. Це такі малюнки, котрим складно підібрати однозначну назву, що само по собі дає широке поле для фантазії та креативу.

Когось надихає на творчий лад музика, когось цікава історія, когось мандали, ба, навіть проста прогулянка зранку на шляху до офісу може позитивно налаштувати на творчу працю.

У фільмі «Сімнадцять миттєвостей весни», о Читачу, є епізод, коли Мюллер, маючи деякі підозри стовно зв’язку Штірліца з ворожою розвідкою, запрошує його у своє відомство та залишає в тюремній камері, мовляв посидь, подумай. Штірліц розумів, що все це не просто так і почав аналізувати ситуацію. А під час роздумів та пошуку виходу зі складного становища складає на столику з сірників різні прості фігурки, які на перший погляд не мають жодного стосунку до справи. Але таким чином розвідник стимулював свою креативність, давав поштовх активній роботі саме правої півкулі головного мозку. Звісно, друдлів у нього не було, то він взяв те, що було під рукою – сірники.

Втім, марна справа перераховувати все підряд, адже тут все дуже індивідуально. Що допомагає тобі, о Читачу, створювати нове? Знайди своє.

Крім цього існує багато авторських технік і методик, спрямованих на стимуляцію діяльності правої півкулі головного мозку та її розвиток. Поцікався, і ти о Читачу, знайди щось цікаве для себе.

 Та повернімося до Архімеда. Він так захопився процесом пошуку рішення, що забув про все на світі.

 І ось тут, о Читачу, зазвичай використовують креативні методики пошуку нового рішення. Детальніше описувати їх марна справа, бо по-перше, тема цієї оповідки «Фази творчого процесу», а не «Креативні методики», а по-друге, незліченна кількість вчених і авторитетних мужів зробили це до мене. Тому скажу лишень: «Шукай і знайдеш. І хай Аллах з Інтернетом допомагають тобі в цьому».

 От, о Читачу, думав Архімед, думав. Думав так довго, що його друзі навіть змушені були силоміць тягнути його у терми — громадські лазні.

 Тобто, хоч і на короткий час, але друзі відволікли Архімеда від його пошуків. Тому, о Читачу, затям собі варто зробити паузу і переключити свою увагу на щось інше.

Цей етап, ім’я якому «Інкубація» (прошу не плутати з інкубом[1]) присутній у кожному творчому процесі. Він може тривати декілька секунд, хвилин, годин (добре як є доба, чи хоча би одна ніч). Просто на нього, о Читачу, мало звертають уваги, а даремно, адже саме на цьому етапі наявна інформація переплавляється у нову ідею.

Деякі автори, о допитливий Читачу, називають цей етап по іншому фрустрація виникнення незадоволення: коли людина шукає, шукає, заходить в тупик і відчуваєте безмежне розчарування і буцім саме тільки відчувши оте розчарування є шанси знайти щось нове. Можливо для когось є слушним такий шлях. Обирати тобі, о Читачу.

 В лазні Архімед повернувся знову до своїх роздумів. І під час занурення у ванну — Еврика! Ну, про це, о Читачу, я вже тобі розповідала.

 Цей етап, о Читачу, називається «Просвітлення». Саме на цьому етапі приходить до нас ідея. Звідки приходить? Звідти, куди ми виходимо з себе.

  Але я запитаю тебе: «Чому занурення у ванну дало Архімеду нове розуміння? Чому яблуко, котре впало на голову Ньютона, наштовхнуло його на відкриття закону земного тяжіння? Чому саме Менделєєву приснилася періодична таблиця хімічних елементів?» 

 Та тому, що, о Читачу, вони, так би мовити, «були в темі», вони були налаштовані саме на це питання, це завдання і в кінці кінців отримали бажаний результат, досягли мети, і нова ідея, як бачиш, приходила нестандартним, новим шляхом. Взагалі говорять, о Читачу, що таблиця хімічних елементів спочатку приснилася Пушкіну, але він не в'їхав, про що йдеться, а Менделєєв «вкурив». 

А отже, о Читачу, творчість, пошук ідей це перш за все праця.

Озброєний новими знаннями. Архімед повернувся додому, сів за стіл, узяв пергамент і записав нове відкриття людською мовою, в даному випадку — грецькою, тобто виклав нові знання у струну систему.

Це, о Читачу, шліфування. Маючи нову ідею, варто доопрацювати її деталі, для того, щоб принаймні ще хтось, крім тебе, зміг відчути та зрозуміти важливість зробленого тобою відкриття.

 Зробивши це, Архімед пригадав про те, що ж хотів від нього Гієрон. Вчений поглянув ще раз на своє відкриття і остаточно пересвідчився, що знайшов те, що треба. Ну, і як справжній вчений, звичайно, провів декілька лабораторних дослідів, щоб побачити практично-прикладні аспекти застосування своєї ідеї.

 Бачиш, о Читачу, ми говоримо про етап перевірки. І тут все просто перевіряєш, чи відповідає  розроблена ідея, кінцевий продукт раніше поставленим задачам.

Тільки після цього всього Архімед перейшов до царської корони. Зробивши прості маніпуляції почергово занурюючи у воду то зливки, то корону, вчений зрозумів, що ювеліри надурили Гієрона підмішали, о, нечестиві шакали, срібла до золота. Але, слава Аллаху і Архімеду, правда, наче олія у воді, виплила на поверхню.

 А це вже, о шановний Читачу, практичне застосування нової ідеї.

 Ось і все для тебе від Архімеда. Перерахую ще раз фази творчого процесу: «Підготовка (визначення мети)», «Збір та обробка інформації», «Підготовка до творчого процесу (розігрів креативного мислення)», «Пошук рішення із застосуванням креативних методик», «Інкубація», «Просвітлення», «Шліфування», «Перевірка на відповідність до поставленої мети», «Практичне застосування ідеї»…

… І перейду до наступної оповідки.


[1] Інкуб – астральна сутність нижніх світів, котра харчується сексуальною енергією жертви, яка страждає від надміру лібідо. Набуває чоловічої подоби та приходить до жінок увісні. Натомість його колега – суккуб з тією ж метою, що й інкуб набуває жіночої подоби і навідує у снах чоловіків.   


zp8497586rq

Comments are closed.