Google+

Про гарантії

«На бога надія й на кума Матія»

Український мелос[1]

 

Один успішний бізнесмен прийшов якось у церкву та звернувся до священика:

– Отче, останнім часом у мене з’явилося дуже багато гріхів. Це зле, напевно. Але я приніс гроші, аби спокутувати свої численні провини перед Господом нашим.

– Скільки? – поцікавився священик.

– 100 000 у о. – відповів успішний бізнесмен.

– Не хвилюйся, сину мій, – взяв слово священик. – Цих грошей цілком достатньо, аби розпрощатися з вчорашніми гріхами та отримати індульгенцію на декілька завтрашніх.

– Дякую, отче, – бізнесмен покірливо опустив очі, але раптом на обличчя його впала тінь сумніву. – Отче, але чи будуть якісь гарантії?

– Гарантії? – здивовано перепитав священик. – Нашому бренду 2 000 років. Які ще тобі потрібні гарантії?

 

Авторитетно.

Втім, якщо задуматися, то:

Чи є гарантії, що там взагалі щось є?

Чи є гарантії, що коли людина, ревно виконуючи усі 10 християнських заповідей, або ж приписи якої іншої релігії, таки отримає путівку в рай?

Жодних.

Усе тримається на вірі. Чи на страху? Ну, на чомусь там вся піраміда тримається.

Але я про інше.

Якщо навіть двохтисячолітній бренд не в змозі дати гарантії, то ми й поготів.

Будьмо реалістами.

Будьмо.

 

«Все більше й більше економістів погоджується, що сучасна світова економіка не є монолітною структурою, а швидше за все – це фінансовий клімат, який переважно зазнає впливу з боку колективної свідомості населення землі. Саме тому буд-якому економісту складно передбачити економічні тенденції, оскільки насправді ніхто не знає як будуть почуватися завтра вранці двісті мільйонів[2] людей. Зростає усвідомлення того, що «патякання» лідера країни може мати сильніший вплив на економіку, аніж будь-яка інша форма державного регулювання, і що стан усієї економіки можна швидко змінити, якщо б тільки більшість населення країни почала практикувати позитивне мислення, тобто бачити повсюдно достаток, а отже прагнути засобів для реалізації бажаного кінцевого результату»[3].

 

Відповідно, якщо мільйони українців, щоранку їдучи в громадському транспорті, вголос чи подумки клянуть Україну, то Україні нічого іншого не лишається як стати проклятою країною.

 

На цьому місці, де суспільна думка з особливою любов’ю звертає увагу на проблеми та ґанджі, також пригадуються нам співбесіди у тій їхній частині, коли у претендента на певну посаду запитують:

– А які ваші недоліки?

Мене завжди дивувало це запитання. Який сенс його ставити? Хіба хтось зможе розповісти про свої недоліки?

– Ви, знаєте, я побутовий алкоголік.

– Туплю, інколи, особливо коли на мене тиснуть.

– Подобається постійно обдурювати фірму, на якій працюю.

– Маю маленьке хобі – щодня мушу принести з офісу додому якусь дрібничку: ручку, гумку, декілька чистих аркушів для принтера.

Ви це очікуєте від них почути?

Втім, можливо є сенс у запитаннях такого штибу. Можливо ми поки що чогось не знаємо.

Тому полишимо пошуки сенсу і зосередимося на іншій думці: якщо лунають такі запитання, значить вони і відповіді на них комусь потрібні.

Ви ж хочете пройти співбесіду? Тоді поважайте свою цільову аудиторію. Тому що у цій ситуації той, хто ставить таке запитання, є вашою цільовою аудиторією.

Повторіть будь-ласка.

– А які ваші недоліки?

Тут робіть: маленьку паузу до 5-ти секунд; добрі очі; легку доброзичливу посмішку і проголошуйте (не обов’язково дослівно, але суть лишається):

– Коли найуспішніший майстер шкіряного м’яча Пеле приїздив у Радянський Союз, звісно, він побував на тренуваннях клубу «Динамо» під тодішнім керівництвом талановитого Валерія Лобановського. І він сказав: «Тепер я розумію, чому ви інколи не такі успішні на полі, як бразильці. Ви – усуваєте недоліки, а ми – розвиваємо свої переваги».

 

Далі слід тему розвинути, залежно від обставин.

Виглядає дуже ефектно, рекомендую. Доречною така відповідь буде не тільки на індивідуальних співбесідах, а й на прес-конференціях.

 

Та повернемося до гарантій.

Отже, як в такій ситуації (дивіться трохи вище, там, де про мільйони українців) ми можемо щось гарантувати вам?

Тут радше є слушною наступна східна баєчка:

 

Один старий чоловік помирав. Він покликав до себе свого сина й промовив:

– Тепер я повинен відкрити тобі свій секрет, адже смерть моя вже близько. Завжди пам’ятай дві речі – завдяки їм я досягнув успіху. По-перше, якщо ти вже комусь щось пообіцяв, дотримай свого слова, чого би це тобі не вартувало: будь чесним і виконай свою обіцянку. Це було моїм принципом, на цьому ґрунтувалися усі мої справи і завдяки цьому я домігся успіху у житті. І друге: ніколи, нікому, нічого не обіцяй.

 

Але з іншої сторони щось гарантувати чи обіцяти можете ви. Самому собі.

 

Якось Мудра Свиня поверталася додому опісля паломництва в один з храмів Індії та й зустріла юнака, котрий йшов у тому ж напрямку. Вони познайомилися й почали бесідувати про подорож, адже усім відомо, що навіть коротка розмова скорочує шлях.

Юнак розповідав Свині про чудодійну силу стін храму, поклонятися якому він ходив. Достатньо було комусь потерти долонями кам’яні стіни, як всі його бажання в ту ж мить здійснювалися.

А чи здійснилися твої бажання? поцікавилася Свиня. І чого ти бажав?

Я хотів здоров’я, багатства і хоробрості, оскільки саме цього мені завжди бракувало, відповів юнак.

Ну і як же ти їх отримав? запитала Свиня.

Дорога до храму була довгою і важкою, але ці труднощі загартували мене та змінили моє тіло. Я став здоровішим, відповів юнак і продовжив свою розповідь. А якось, вже в Індії, мені пощастило знайти великий глек із золотом, і я став багатим. Коли ж до храму лишалося три дні шляху, на мене несподівано напали розбійники, та я переміг свій страх і дав їм гідну відсіч злодії накивали п’ятами. Ось так я отримав усе, чого бажав.

Як нерозумно чинять люди, зауважила Мудра Свиня. Їм слід було зробити священною дорогу, а не храм.

А що може бути священного в дорозі? здивувався юнак.

А що виконало твої бажання, храм, чи все ж таки дорога? запитала Свиня.

 

Мета: «Прочитати книгу «Копірайтер. Нормальна анатомія»

Процес: «Прочитати книгу «Копірайтер. Нормальна анатомія»

 

Звучить однаково, але якщо зосереджуватися на меті, то результат буде одним, а якщо зосереджуватися на процесі, то, вочевидь – іншим.

Гаразд, а що ми розуміємо під процесом «прочитати книгу»?

У цьому випадку розпочати з авторизації на початку книги. Також описуйте свої відчуття та враження після кожного розділу.

Зробіть цю книгу унікальною, зробіть її частинкою себе, продовженням своїх думок, свого наміру стати кращим за посередництвом зібраної тут інформації.

Книга – посередник між «минулим» і «майбутнім», де головна дійова особа – ви.

І ви незчуєтеся, як майбутнє стане теперішнім, а ви станете більш ефективним у процесі монетизації своїх талантів.

 

Практична вправа №3

У своєму зошиті напишіть у довільній формі договір між собою і собою. Суть договору в тому, що ви зобов’язуєтеся приділяти певний час для того, аби прочитати книгу «Копірайтер. Нормальна анатомія», зробити усі практичні вправи, втілити знання на практиці.

Однак підійдіть до виконання завдання креативно і оригінально. Напишіть договір так, щоб вам хотілося його підписати. Забудьте усі стандарти, усе, що ви бачили до цього. Створіть такий договір, який прийнятний саме для вас.




[1] Мелос (від гр. melos – пісня) – мелодійна, – пісенна основа в музиці. Однак вчені давно зауважили тісний зв'язок між мисленням, мовою і музикою. Лінгвісти і психологи переконані, що всі ці явища спільно і взаємопов’язано розвиваються за єдиними законами логіки. Тому поняттям «мелос» сміливо оперують для означення тих неповторних, притаманних лише певному народу фольклорних цінностей чи традицій, що визначають і стиль життя, і загальне позиціонування у середовищі інших народів у світі.  

[2] Вочевидь йдеться про населення США

[3] «Духовна економіка», Ерік Баттерворс, переклад на українську Ольги Годяк.


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>