Google+

Детектор внутрішніх справ

«Ви хочете отримати відповіді на питання, до яких тільки ви і могли додуматися»

Коментар психотерапевта[1]

– …Пригадуєш, ми про внутрішнього прокурора говорили?

– Пригадую. Це той, котрий за безкрай пов’язати може. Як Раскольнікова, котрий бабцю завалив. Думав, що його внутрішній адвокат відмаже, а не вийшло.

– Саме так. А як ти гадаєш, хто цей внутрішній прокурор?

– Не знаю… Мабуть, я сам і є. Якась моя частина. Хто ж іще?.

– А внутрішній адвокат, котрий тебе від нього відмазує?

– Мабуть, також я сам. Хоча дивно якось виходить, що я сам на себе справу заводжу і сам себе відмазую.

– Нічого дивного. Так завжди і буває[1]

 

Маю думку – ви, так само як і Автор цієї книги, погоджуєтеся з тим, що усі наші зовнішні дії зумовлені нашими внутрішніми рішеннями. А всі зовнішні події довкола нас насправді відбуваються всередині нас, бо ж ми якось відчуваємо, переживаємо та інтерпретуємо для себе усе, що сприймаємо зовні.

Гаразд, можна простіше…

 

Якось Тандзан і Екідо, два буддійські монахи, йшли однією брудною дорогою. Їхній шлях супроводжувала сильна злива – вода лилася наче з відра. Раптом за наступним поворотом зустрілася їм гарненька дівчина у шовковому кімоно з поясом. Вона боязко стояла край дороги і не могла наважитися її перейти, бо дощ перетворив зручний шлях на місиво з води та багнюки.

– А ну-мо, дівчино, – весело промовив Тандзан і, не вагаючись, взяв дівчину на руки та переніс її на інший бік брудної дороги.

Енкідо після вчинку свого товариша враз насупився, але нічого йому не сказав. Далі вони йшли мовчки аж до вечора, поки не трапився їм храм, в якому вони зупинилися на ночівлю. І вже там Енкідо не зміг стриматися й повчальним тоном суворо промовив:

– Ми, монахи, не повинні наближатися до жінок, особливо до таких молодих і красивих, бо це надто небезпечно для нас. Чому ж ти, Тандзан, порушив наші правила там на брудній дорозі, коли зустріли ми дівчину?

– Енкідо, – відповів Тандзан, – я взяв дівчину на одній стороні дороги, переніс її на іншу. залишив її там та й забув про неї. А ти, вочевидь, несеш її й досі в своїх думках…

 

Ми відкриваємо справи, розпочинаємо проекти, приступаємо до роботи, плануємо час і в якийсь момент залишаємося наодинці із самим собою, аби зробити вибір й діяти згідно з ним.

І буває, що оперуємо ми мізерною кількістю інформації, однак приймаємо правильні для нас і поточного моменту нашого життя рішення.

Ну, наприклад. Чому ви пішли саме тою вуличкою і зустріли потрібну вам людину? Хоча зазвичай ходите зовсім іншим маршрутом.

Інтуїція.

Чуйка.

Детектор внутрішніх справ.

Останнє визначення з трьох слів сформулював, аби підкреслити: усі наші внутрішні справи, зокрема продукти творчості й серед них рекламні звернення, проходять тест нашими відчуттями. Й ми інтуїтивно знаємо, наскільки вдалим є той чи інший продукт нашого коханого креативного мозку.

Це для кінцевого етапу.

Однак детектор внутрішніх справ працює на кожному етапі роботи копірайтера, особливо в умовах повної чи часткової відсутності потрібних даних: від збору інформації; під час опису цільової аудиторії; під час підбору саме тих слів, образів, стереотипів, тощо; до вибору оптимального варіанту та представлення його замовнику.

Буває, менеджер (третя особа між замовником і копірайтером) надасть інформацію. Працюєш над замовленням. Рекламодавець просить переробити. І тоді просто безпосереднє спілкування із замовником, навіть по телефону, прояснює всю картину. Нового в принципі я не почув; слова, практично, ті ж самі, але ловиться щось інше: настрій, емоція, очікування, бачення людини, що згодом допомагає створити якісний рекламний продукт.

І оскільки інтуїтивний спосіб мислення дуже важливий в роботі копірайтера, слід дещо про нього написати, що, зрештою, я і роблю, дуже побіжно, звичайно, позаяк навчання практичного використання власної інтуїції – це зовсім інша книжка.

Головна ознака інтуїтивного мислення. Це не думка, а відчуття чи образи, присутність котрих на перших порах, тобто щойно вони з’являються, не мають для вас видимої практичної цінності і прямого логічного пояснення.

Це – імпульс, спалах, знак, дороговказ: «як» і «куди» рухатися. «Навіщо» і «чому» стануть зрозумілими згодом.

Впевнений, з інтуїцією ви зустрічалися у своєму власному житті, адже неусвідомлено імпульсивно усі ситуації «на зовні» та наші дії в цих ситуаціях на якусь мікро-, а то й макромить раніше насправді вже відбулися «всередині» у нашому внутрішньому світі. Але чи використовували свідомо весь її потенціал?

 

З чого ж починається інтуїція?

1. З довіри до самого себе і своїх відчуттів. Ми постійно щось відчуваємо у стосунку до того, що робимо.

У мене, наприклад, коли складно йде робота над проектом, коли відчуваю, що ніби долаю опір, рухаюся в якомусь густому просторі, то у 90% такий проект нічим, окрім отримання чергової порції досвіду, не завершується. У замовника або змінюються пріоритети, або він сам не знає, що хоче.

Тобто відчуття опору в цьому випадку – сигнал, що роблю зайву роботу і слід від неї відмовлятися.

І от ми відчуваємо, але:

                              а. Чи це наші відчуття?

                              б. Чи дослухаємося ми до наших відчуттів?

 

2. З вміння відчувати себе.

Щодо наших особистих реакцій на зовнішні подразники ми ще так-сяк можемо висловити свої відчуття та емоції, хоча й плутаючи їх інколи з думками, чи заміняючи думками.

А от внутрішні сигнали мають бути інколи дуже сильними, щоб ми звернули на них увагу.

Я багато працюю. І починаю частіше виявляти, що реальні результати дедалі нижчі від очікуваних мною.

Але попри це я продовжую багато працювати.

Згодом мене починають дратувати «всі» і «все», обсідають страхи, хвилювання, там, де їх ніколи не було.

Але попри це я продовжую працювати.

Врешті тіло моє починає сигналізувати мені: нежить, біль в спині (чи де інде).

Але я заживаю пігулки, відвідую сенси масажу і попри очевидні сигнали продовжую працювати.

І…

Величезна кількість очевидних знаків: чи то час відпочити, чи змінити стиль життя – для кожного своя відповідь. Однак ми ігноруємо свій власний внутрішній голос, бо дуже звикли орієнтуватися на чужі інтерпретації тих чи інших символів.

Такий, дуже кострубатий, приклад, але так воно десь і працює.

Насправді ж інтуїція працює просто: нас щось або приваблює (відчуття душевного комфорту), або відштовхує (відчуття дискомфорту). Читаю сценарій і відчуваю, що мене щось бентежить: ось в цьому місці чогось бракує, чи то слово не те, чи ще щось.

Один звукорежисер мені казав:

– Є такі «лажі» в рекламному споті, що їх пересічна людина без музичної освіти не почує, але її буде щось бентежити всередині і, відповідно, ефективність реклами знижується.

Ось це інтуїція підказує людині, щось в тому, що ти чуєш не все гаразд: чи то з голосом, чи то з музикою.

Між іншим, у нашому житті з’являється дедалі більше пристроїв, що заміняють нам потребу інтуїтивно мислити.

Ті ж самі мобільні телефони. Люди домовилися зустрітися на площі. Прийшли на ту площу вчасно, знаходяться в радіусі 10-20 метрів один від одного і що роблять? Беруть в руки «мобілу» і волають: «Ти де?!»

 

3. З постійного спостереження за собою, своїми відчуттями.

Як і все інше, інтуїцію слід тренувати, виробити і зрозуміти свій власний стиль та свою власну символіку. Тільки тоді достовірність матиме для вас практичну цінність.

Загалом інтуїція – природне вміння, тому ви не повинні примушувати себе отримувати певні рішення чи інформацію, просто будьте собою та робіть вправи для розвитку інтуїції.

І ставте конкретні запитання.

 

4. Також варто бути уважним в інтерпретації інтуїтивно отриманих образів/символів/знаків.

Пригадуєте дедуктивний метод розв’язування кримінальних задач Шерлока Холмса[2]?

Детектив опиняється перед незвіданим – здійсненим злочином. Він не знає нічого про те, хто і як його скоїв. Але!

Але уся правда, уся інформація про здійснений злочин є тут, на місці, поряд. Просто слід інтуїтивно обрати з безлічі образів/символів/знаків саме ті, що розкажуть про злочин.

Саме інтуїція вихоплює те, що потрібно для розв’язання ребусу і передає отриману інформацію раціональному аналітичному розуму, який інтерпретує образи/символи/знаки і складає, наче пазл усю картину, що змальовує злочинні дії.

У схожій ситуації кожна людина. Перед нами, наче відкрита книга, відповіді на усі запитання, також і на одвічні «Хто винен?» і «Що робити?».

У схожій ситуації і копірайтер. Він отримує безліч інформації: про об’єкт реклами, про цільову аудиторію, про ринок, однак лише частина тієї інформації здатна дати дієвий поштовх до генерації ідей. Чи навпаки – інформації обмаль, й слід керуватися внутрішнім відчуттям.

Так чи інакше у житті чи на роботі нам залишається тільки інтуїтивно обрати потрібні саме в цю мить образи/символи/знаки і правильно прочитати їх.

Власне правильно для себе, по своєму, іноді всупереч уставленій думці про той чи інший символ. Адже для когось чорний кіт є сигналом про небезпеку, а для когось передчуттям, скажімо, зустрічі з єгипетським божеством.

Отже важливо бути уважним і правильно пояснити для себе свій інтуїтивно отриманий образ/символ/знак.

 

Втім, є ще один нюанс, що потребує вашої уваги під час практичного застосування інтуїції.

 

 

5. Варто розрізняти «хочу» і «бачу»; «передбачаю» і «моделюю».

            а. «хочу» і «бачу».

– Хто виграє матч? Наша команда чи гості?

– Звісно, «наші» виграють!

І байдуже, що гості на три голови вище. Моє бажання, аби «наші» виграли, у поєднанні з моєю фанатичною відданістю клубу (хіба ж я зла бажаю «своїм»?) призводять до того, що я викривлено бачу майбутнє. А якщо ще й роблю хибну ставку?

Так, я хочу, щоб «наші» перемогли, проте інтуїтивно відчуваю, чи достеменно знаю, що вони програють.

А у житті скільки таких ситуацій?

 

Біля дороги стояло одне сухе дерево, котре вже давно не давало жодних плодів, на ньому навіть і листя вже не було.

І ось вночі повз нього йшов злодій і страшенно злякався: він подумав, що це стоїть, очікуючи його, поліцейський.

Згодом тою ж дорогою йшов закоханий юнак, і, помітивши дерево, він дуже зрадів: йому здалося, що він бачить свою кохану.

Ще пізніше проходив недалеко від дерева хлопчик, наляканий страшними казками, і, побачивши дерево, він розплакався: дитина вирішила, що бачить перед собою привиду.

Але кожного разу дерево залишалося деревом.

 

Інтуїція нам підказує, що робити, але ми, тримаючись за своє бажання, за своє «хочу», все ж сподіваємося, що буде інакше і робимо зайві рухи.

 

            б. «передбачаю» і «моделюю».

Якось, організовуючи проведення одного з фестивалів на відкритому повітрі, я звернув увагу, що поряд озеро. Ну, думаю, поряд вода, на дворі літо, тому може статися так, що раптом хтось в неадекватному стані полізе купатися, і, можливо, його доведеться рятувати. Отже, слід подбати про безпеку і нехай поряд з озером завжди буде людина, котра вміє рятувати потопельників.

А за деякий час, я подумав, а чи моя думка, моя надмірна увага до такого нюансу, також залучення відповідних людей (рятувальників), постановка їм відповідних задач, не призведе до того, що хтось таки справді якось почне тонути?

Тобто, я інтуїтивно передбачаю таку ситуацію і убезпечую себе від небажаних наслідків чи просто моделюю дійсність із зайвою ситуацією, і не факт, що зможу убезпечити себе від небажаних наслідків.

Хоча, з іншого боку, моделювання ситуації з успішним результатом завжди на користь.

 

Чи є сенс давати комплекс вправ для розвитку інтуїції у книзі «Копірайтер. Нормальна анатомія»?

Навряд чи, є дуже багато спеціалізованої літератури на тему «Розвиток інтуїції». Через це наведу тут лишень декілька простих вправ[3] (близьких до діяльності копірайтера), аби ви мали дуже загальне уявлення про те, як, власне, відбувається вдосконалення свого внутрішнього голосу.

 

Вправа «По яблуку в день»

Я хочу, аби, прочитавши ці рядки, ви дозволили яблуку з’явитися на середині сторінки. Не «намагайтеся» викликати його. Вам нічого не потрібно «робити». Просто дозвольте образу з’явитися. Якщо з’явиться інший образ, вдайте, ніби ви бачите яблуко. Правильно, вигадайте його!

Відзначте про себе, коли в вперше побачили яблуко. Зверніть увагу на його запах. Наскільки важчою воно робить книжку, котру ви тримаєте. Зверніть увагу на його колір. Дозвольте собі оцінити його розміри.

А тепер дозвольте з’явитися іншому яблуку – позаду першого. Знову ж, якщо ви не можете побачити яблука, зробіть вигляд, що можете. Вигадайте їх.

Отже, яке яблуко більше – перше чи друге?

Якщо друге яблуко буде більше першого, то ціна на золото[4] на Нью-Йоркській біржі зросте.

Якщо менше – впаде.

Якщо яблука будуть однакові, ціна не зміниться.

Для перевірки вашого інтуїтивного передбачення дізнайтеся про ціни на золото у фінансових розділах ЗМІ.

Ви можете «всліпу» зробити цю вправу зі своїми друзями. Навмання виберіть знаки, котрі будуть означати «так» або «ні», а згодом дозвольте їм поставити вам запитання. Це хороша вправа для зміцнення зв’язку зі своєю інтуїцією.

 

Вправа «Дозволь своїм враженням створити сюжет»

Зробіть довгий глибокий вдих і дозвольте собі отримати зоровий образ. Якщо ви нічого не зможете побачити, вдайте, що ви щось бачите, і повідомте, що саме.

Тепер дозвольте цьому образу вибудувати розповідь про нього самого. Запишіть розповідь у тій послідовності, котру підказує вам інтуїція.

Не робіть зусиль. Просто дозвольте образу вести вас за собою. Продовжуйте протягом декількох хвилин, доки розповідь природним чином не припиниться.

Зробивши це, поставте собі наступні питання про свою розповідь:

§  Що нагадав вам початковий образ?

§  Як кінцевий образ чи розповідь співвідноситься з початковим?

§  Чи багато було «руху» чи змін між початковим і кінцевим образом?

§  Якими якостями характеризується цей рух?

Не бентежтеся, якщо ваші образи змінюються у відповідності до переживань конкретного дня чи станом свідомості. Ваша підсвідомість використовує для відображення правильної інформації те, що їй найдоступніше цієї миті[5].

 

Вправа «Міняємося місцями»

Вдайте, що ви – це хтось інший: дехто дуже значимий для відповіді на питання. Вам аж ніяк не обов’язково знати все про людину, в котру ви маєте намір перевтілитися, ще до того, як ви почнете це робити. Ця людина може навіть змінюватися в процесі виконання вправи.

Зробіть глибокий вдих. Під час того, як будете видихати, дозвольте людині, в котру перевтілюєтеся, назвати своє ім’я. Згодом ви найдете питання, на котрі будете відповідати як людина, в котру ви перетворилися для цієї вправи. Вам не потрібно запам’ятовувати цей список; я наводжу його, аби у вас було уявлення про різновид запитань, на які належить відповісти. Отож:

  • Докладно опишіть себе.
  • Що найважливіше зараз у вашому житті?
  • Як це зміниться протягом наступних декількох місяців?
  • Що кажуть вам ваші відчуття про довколишній світ?
  • Чого ви потребуєте?
  • Чи на правильному ви шляху?
  • Під час того як ви «занурюєтеся» в образ, чи змінюються ваші враження про цю людину у порівнянні з початковими, і якщо так, то як?

Запишіть свої враження.

Цю техніку «заміщення» легко виконувати у різних варіантах[6]. Замініть мої питання своїми – тими, відповіді на які ви хотіли би отримати для кращої роботи з тим, хто прийшов отримати від вас інтуїтивні рекомендації. Якщо ви застосовуєте цю техніку для відповіді на питання і відчуваєте, що відповідь не має стосунку до людини, котра цікавить вас, використовуйте його як метафору.

 

Практична вправа № 11

Відкрийте енциклопедію візьміть навмання таке слово, значення якого ви не знаєте. Ну, наприклад, «скрипторій» і опишіть, що воно, на вашу думку означає.

Потім порівняйте з оригіналом і проаналізуйте хід своїх думок, чи радше, асоціацій.

Наскільки близько чи далеко ви були від правильної відповіді?

Можете вправлятися доти, доки не навчитеся діставати із себе достовірну інформацію про невідоме слово



[1] Із книги Лори Дей «Самовчитель з розвитку інтуїції».

[1] Віктор Пєлєвін «Чапаєв і Пустота».

[2] Чи то вже, з огляду на сучасний правопис, Голмса?

[3] Лора Дей «Самовчитель з розвитку інтуїції».

[4] Лора Дей пропонує золото, але ви можете вправлятися з іншими перемінними: курси валют, настрій директора, прихильність замовника, тощо. Просто спочатку поставте конкретне запитання і за допомогою яблук отримуйте відповідь: «так» або «ні».

[5] Власне сам сюжет і є відповіддю на певне запитання. Тому спочатку все ж таки варто мати якесь запитання. Втім, можливо пристосувати цю вправу для потреб копірайтера. Якщо одразу поставити за початковий образ об’єкт реклами і спробувати уявити його сприйняття цільовою аудиторією: як воно змінюється? які характеристики головні? які потреби задовольняє?

[6] Один з варіантів: вдайте, що ви перетворюється на типового представника цільової аудиторії. Сам опис, розуміння відчуттів цієї людини додасть нових ідей щодо створення рекламного повідомлення.


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>