Google+

Оповідь двадцять сьома, у котрій один священик не намарно змок під дощем

З легкої руки всюдисущого Аллаха колеса нашої гарби поволі намотують кілометри доріг, а ми з тобою, о шановний Читачу, навпаки — розмотуємо клубок за клубком різні оповідки, тягнучи за золотисту нитку цікавого сюжету. Й коли нитка ця розмотується до кінця — овва! клубок раптом зникає і стає порожньо… mso-ansi-language:UK">

Проте, о Читачу, так тільки здається, адже якщо ми чогось не бачимо, до прикладу ультрафіолетових променів, то це аж ніяк не означає, що променів тих чи чогось іншого не існує. Тому можемо сміливо, о креативний Читачу, фантазувати собі далі і уявити — щойно клубок оповідки розмотується, як з нього, наче пташка, жваво випурхує нове знання, нова ідея, нове розуміння. Чи щось там інше випурхує, кожному, як то мовиться, своє… UK">

Але я, о шановний Читачу, спрямую політ думки своєї вище і вже звідти мені видно, що ти, о підприємливий Читачу, можеш взяти оті нитки і змотати їх знову, але вже у свій клубок, створивши свою оповідку, вклавши в неї своє знання, свою думку і свій погляд, або вкласти будь-що інше на твій розсуд. А там вже всесильний і милосердний Аллах розбереться на судному дні добре то було, чи зле. UK">

Кажу це я тобі, о наймудріший із мудрих, Читачу, аби ти розумів, що всі мої слова звернені до тебе зовсім не є аксіомою. Вони радше один із тисячі поглядів на це життя. І ти, о уважний Читачу, в кожній із розказаних і в тих, котрі ще тобі розповім я оповідках здатен побачити щось інше — відмінне від того, що бачу я. Це так само як дивитися у дзеркало — воно одне для всіх, але кожен бачить своє відображення. UK">

А часом, о Читачу, певні обставини стають дзеркалом для людей. І в них вчинками і діями своїми відображають ті люди всю свою натуру. І звідси я впевнено йду до думки — якщо хочеш «побачити» людину — змоделюй певну ситуацію і вона променем правди освітить все. UK">

Звичайно, о Читачу, до такого моделювання слід підходити з певною долею фантазії та майстерності. Проте, Життя само по собі вигадливе на усілякі події, а його примхлива подруга Доля залучає в ці події людей, без будь-якої згоди на те з їхньої сторони. В такому випадку тобі, о уважний Читачу, лишається терпеливо спостерігати і бачити більше, аніж хтось інший… UK">

Сталося так, що лився над одним селищем дощ. Звісно, не можна однозначно стверджувати, що дощ лився тільки над цим селищем — зазвичай хмари накривають великі території, тому думається — дощ лився і ще д

есь, окрім того селища. Втім, цілком вірогідно й те, що заливало саме це селище і вважати так у нас є ґрунтовні підстави, адже було так в історії людства, коли виключно над певними містами, як от Содом і Гоморра чи Хіросіма і Нагасакі, траплялися ті чи інші події.

Навіть, якщо все ж таки припускати, що дощ лився і ще десь, від цього мешканцям селища легше не ставало — вода поливала вже їх десь зо днів 30 поспіль і жодного натяку на те, що небесний водограй припиниться — свинцеві хмари низько клубочилися над селищем, рясно зрошуючи водою все під собою. UK">

Врешті мешканцям селища урвався терпець і вони пішли до свого священика — він ж бо ніби є представником небесної канцелярії на землі — й попрохали його вплинути на погоду та припинити зливу. UK">

— Гаразд, — погодився священик, вислухавши селян. — Але мені потрібна ваша допомога. Усі разом, спільною молитвою ми звернемося до Господа нашого і він розвіє хмари. UK">

І для реалізації пропозиції священика домовилися наступного дня зібратися усім селищем на пустирі поряд з церквою. UK">

Священик прийшов раніше за всіх. Пізніше з’явилися й селяни. І всі вони, захищаючись від потоків води, тримали над своїми головами парасолі. UK">

Священик поглянув на них і запитав: UK">

— Якщо ви прийшли сюди заради того, щоб зупинити дощ, то навіщо брали з собою парасолі? Хіба вони вам будуть потрібні після того, як закінчиться злива? Чи ви не вірите в себе? Чи в мене? Чи в силу молитви, яку ми збиралися спільно промовити? UK">

Добре, о шановний Читачу, що селяни взагалі прийшли і хоча би почули мудрі слова священика. Бо ж могли і домовитися, а потім не прийти взагалі, посилаючись на інші невідкладні справи. Або подумав би кожен: «І чого я буду мокнути? Відсутність однієї людини нічого не змінить. Вони й не помітять, що я не прийшов» й зігнорував би цю суспільно корисну акцію. А в результаті стояв би священик один під дощем… Добре, хоч церква поряд…

І впевнена, о вигадливий Читачу — ця оповідка підкаже тобі багато інших корисних і цікавих думок, бо ж буває так, що й працівники приходять щоранку на роботу: в офіс, в цех чи куди-інде, не маючи відчуття так званої корпоративної єдності і віри в те, що своєю особистою працею вони можуть змінити на краще своє життя, життя своєї компанії, життя своєї планети.


zp8497586rq

One Response so far.

  1. Дивний коментує:

    Так, знаєте, цікавські собі оповідки!