Google+

Кріатіф під кайфом

«Раз – не п*****с»

Відмазка

Експерименти з нашим коханим головним мозком, хай, навіть і віртуальні, на сторінках цієї книги, розпочну із опису застосування абсолютно легальних (поки що) середників.

Вчені, можна так сказати, віддавна шукають ті засоби, які би покращили працездатність мозку в цілому. Гадаю, нам буде цікаво дізнатися про їхні досягнення, позаяк від кращої працездатності до більш ефективної генерації ідей дорога не така вже й довга, почасти усього декілька кроків (головне знати, куди йти).

Певного оптимізму й ентузіазму, на звивистому шляху пошуків надійних середників для якісного і кількісного розширення роботи мозку, додає вченим існування савантів – людей з екстраординарними можливостями.

Причому експериментаторів, та й нас з вами також, більше цікавлять саванти зі збереженою, так би мовити, психічною адекватністю. Сумнівно, що комусь хочеться бути генієм з діагнозом аутизм чи шизофренія.

От, наприклад, Орландо Серел, у віці 10-ти років «зловив» головою бейсбольний м’яч. Після такої оказії він залишився психічно здоровим, і як бонус пам’ятає подробиці кожного дня свого життя.

І такі факти проявів високоефективного функціонування головного мозку без порушень нормальної психічної діяльності непоодинокі.

Відтак виникає переконання, що ми можемо «включити» у нашій голові будь-які мегаздібності, також і блискуче креативне мислення.

Однак не поспішайте битися головою об стіну. Дочитайте до кінця, принаймні, цей розділ.

У чому ж суть самого «включення» як явища? Професор Снайдер, керівник Сіднейського Центру з вивчення свідомості у Австралії переконаний, що кожен з нас має надзвичайні можливості, але вони гальмуються, подавляються високорівневою обробкою інформації, що організовує цілісне смислове сприйняття світу. Натомість саванти мають доступ до ще «сирих» неопрацьованих і ще не інтегрованих в загальну систему даних.

Щось по типу – за лісом дерев не видно. Так, ніби перед нами екран із зображенням певного одного слайду, з певних причин вибраного із мільйонів інших, який також з певних причин складено з мільйонів інших, кожен з яких також складено з мільйонів інших[1]… І саме той екран перешкоджає нам дістатися до інших слайдів.

От ми й визначилися із напрямком наших експериментів: треба просто зняти оте високорівневе блокування – прибрати отой екран.

Головою об стіну?

Не тільки.

Серед багато чого іншого науковці пробували:

1. Транскраніальну[2] стимуляцію мозку постійним струмом;

2. Низькочастотну магнітну стимуляцію.

Не буду вдаватися у подробиці результатів. Відзначу лишень, що воно працює, як перше так і друге: працездатність мозку покращується, а його можливості розширюються. Ще кращі результати з’являються, коли розкроїти череп і помістити електрод всередину мозкової тканини.

Практична ж сторона цих експериментів матиме конкретний вияв для нас з вами у буденному житті. В недалекому майбутньому ми вже купуватимемо невеличку коробочку, в якій поміщається резистор і 9-ти вольтна батарейка; від коробки відходить пара дротів до стрічки, яка кріпиться довкола голови[3].

І все. Працездатність мозку вища. А вже куди ви її спрямуєте: на розв’язання кросвордів, планування злочину чи розробки рекламних гасел – справа особисто ваша.   

А ще є «Церебрекс». Знаходимо згадку про нього у книзі Стівена Джуана «Дивовижі нашого мозку»:

«Церебрекс – ідея Йошіро Накамати, винахідника із Токіо. Кожний день Накамата починає з того, що на 20-30 хвилин сідає у свій винахід. Через його стопи проходять особливі короткі хвилі, що змушують кров прямувати до голови, харчуючи мозок киснем і створюючи відчуття ейфорії.

Після лагідних альфа-хвиль та приємних звуків дзюрчання води Накамата стверджує, що відчуває себе, буцім міцно спав 8 годин поспіль.

Апарат знімає втому, покращує мислення, сприяє розвитку творчого мислення».

З цієї книги стає також відомо, що у світі, не у всьому, звичайно, а в деяких його особливо продвинутих містах існують «Розумні бари», цитую «..модернізовані пивні паби, де продаються натуральні соки та інші напої, начинені поживними речовинами і вітамінами, що стимулюють клітини мозку. Перше «розумні бари» з’явилися у Лондоні в 1990 році…».

І для загального розвитку свого й вашого чи, можливо, для польових експериментів, наводжу тут рецепт одного з напоїв під назвою «Ель Альберта» (підсилювач пам’яті, котрий названо на честь Альберта Ейнштейна):

«По 10 крапель екстрактів червоної конюшини, ехінацеї та імбиру; 1 чайна ложка фосфатидилхоліну; 1 столова ложка виноградного концентрату. Наповнити льодом половину півлітрової склянки. Додати вказані інгредієнти, наповнити склянку натуральним яблучним соком та розмішати».

Рецепт, в принципі, простий, проте, гадаю, ви зі мною погодитеся, слово «коньяк» і вимовляється, і запам’ятовується значно простіше, аніж слово фосфатидилхолін.

Отже чарівне слово «коньяк» вимовлено. І думка про чудовий напій бурштинового кольору наче сухі дрова розпалює багаття надії, що після чарки-другої креатив, с**а, врешті, попре.

Й так воно і є.

Але ж не коньяком єдиним. Точніше впливає-то не коньяк, а етанол, який успішно видобувається також з пива, горілки, мартіні, рому й інших спиртних напоїв.

На думку одних дослідників алкоголь впливає на нашу праву емоційну півкулю головного мозку й стимулює її, ліву ж, раціональну і відповідальну за все етанол навпаки пригнічує. До того ж настрій покращується, зникають страхи та тривоги, що загалом й спричиняє, принаймні, до кількісного збільшення нових думок.

Інші дослідники мають свою гіпотезу, щодо механіки впливу алкоголю на процес генерації нових ідей. Головний мозок оснащено функцією латентного гальмування, що з погляду актуальної ситуації, особистого досвіду та власних уявлень про здоровий глузд блокує зайві асоціації та інформаційні потоки. Алкоголь же, як відомо, знімає практично всі наявні в людини гальма, також і латентне гальмування. Відтак асоціацій стає більше, інформації надходить більше – нові ідеї швидше з’являються. Ці ж дослідники стверджують, що у шизофреників латентне гальмування відсутнє взагалі.

Треба сказати, що алкоголь дуже цікавий психотропний засіб. Він може як пригнічувати, так і стимулювати людську діяльність. Все залежить від наміру.

Прагну відпочити, випив – розслабився. Прагну збадьоритися, випив – з’явився тонус. Прагну набратися хоробрості, випив – і море по коліна.

Один мій знайомий використовує коньяк як пальне для свого організму – поповнює енергетичний ресурс. Навряд чи він це робить свідомо, просто виробився в нього підхід такий: пляшка коньяку радше тло для активної ділової бесіди. А я роблю висновки зі своїх вражень: коли п’єш з ним, то не п’янієш, весь потенціал алкоголю трансформується в кінетичну силу – рух до мети – скажімо, обговорення якогось проекту.

Принагідно скажу, що алкоголь прекрасний розчинник і очисний засіб. Приймаючи його всередину, ми при потребі очистимо організм. Від чого? Від чужорідної енергії. Будь-яка інформація супроводжується певним енергетичним потенціалом: позитивним, тривожним, легким, важким. Через це й змінюється наш настрій і наше самопочуття після спілкування з тими чи іншими людьми, особливо, коли ми відкриваємося й прагнемо вникнути в суть того, про що йдеться. Такі бесіди потребують наступної рекреації, очищення від зайвого, чужого. В дечому етанол пришвидшує оте очищення.

Окрім етанолу, з найпопулярніших легальних психотропів до наших послуг кофеїн та нікотин. Енергетичні напої тема окрема, про них доречно згадувати під час розповіді про стимулятори.

Нікотин потрапляє в кров після сеансу інгаляції тютюновим димом. Взагалі сам похід на перекур є частиною процесу праці[4]. Причому важливою її частиною. По-перше, людина робить перерву, трохи відпочиває; по-друге, відволікається від пошуку нових рішень, і наступає так звана інкубаційна фаза творчого процесу[5]; по-третє, якщо обговорення триває, то обстановка на перекурі неофіційна, дружня; по-четверте, саме на перекурах відбувається багато задушевних розмов і людина просто виговорюється, знімає емоційну напругу, що виникла під час неприємної ситуації (конфлікт з колегою, начальником, замовником; негаразди дома, тощо).

Це вплив самого ритуалу. А от щодо дії нікотину на мозок, то він таки стимулює виробляння певних речовин, що призводять до таких ефектів: поява спокою, або зникнення емоційної напруги, зосередженість, покращення настрою, самопочуття і працездатності: буває світлішає в голові, заспокоюються нерви.

Взагалі нікотин вважається нейротоксином з двофазною дією. Низька його концентрація збуджує Н-холінорецептори: вони передають нервовий імпульс від нерва до м’язу і в результаті пришвидшується серцебиття, збільшується кров’яний тиск, частішає дихання. Висока ж концентрація навпаки блокує передачу нервового імпульсу.

Також нікотин сприяє вивільненню ендорфінів[6] й пригнічує дію ферменту, що їх руйнує. 

І коли вже ми почали говорити про куріння, то треба сказати й про нині модну тотальну боротьбу з ним. Слід відзначити – в офісах скоріше борються не так з курінням, як з перекурами (перервами в процесі праці), що в принципі безглуздо, бо людям так чи інакше відпочивати треба. Просто хтось вміє це робити (відпочивати) тільки з цигаркою в руках.

І, врешті, якщо ви забороняєте мені піти покурити, то дозу кофеїну я маю право отримати. Тому піду-но я поп’ю чаю чи кави, або ж наїмся шоколаду.

Відсотків, напевно, 40 живої робочої офісної сили «роздупляється»[7] зранку горнятком міцної кави. І, лише зарядившись кофеїном, приступає до виконання своїх прямих чи не прямих функцій.

Кофеїн у нашому тілі блокує аденозинові рецептори. Відповідно, бідолаха аденозин – гальмівний медіатор – лишається не при ділі, він не може впливати на нейрони й гальмувати їх. Інакше кажучи, ми тиснемо на гальма, а гальма не працюють, й отримуємо стимулюючу дію. Об’єктивно бачимо, що у людини покращується настрій, підвищується активність, з’являється прилив сил, робота кипить, проблеми вирішуються.

Про каву сказано. Нагадаємо про чай. Хай не видається він вам таким… як би висловитися… не здатним викликати ейфорію.

– Вас не вставляє[8] чай? Ви просто не вмієте його заварювати. Спробуйте чифір[9].

Все написане про каву стосується й чаю у високих його концентраціях. Додам – окрім стимулюючої дії, кофеїн підвищує артеріальний тиск, що посилює кровообіг, а значить і кровопостачання головного мозку.

Проте існують в природі й інші стимулятори. До них прогресивне людство відносить кокаїн, амфетамін, екстазі, енергетичні напої, тощо. Список може бути дуже довгим, але в межах цієї книги, чим довший список, тим безглуздіший. Нам достатньо розглянути один препарат – кокаїн, з нього почалася ера стимуляторів, а вплив на організм стимуляторів приблизно схожий.

Клінічна картина після інтраназального[10] введення «коксу» така: потужний прилив сил, на місці всидіти неможливо, стояти на місці також складно. Людина – це вибух енергії, руху, дії, настрій – мегабадьорий. Сон – не те що зникає, здається він просто втікає геть до кращих часів.

Все якось прояснюється, але за рахунок того, що розширюються дихальні шляхи, поступає більше кисню, тому й ширший спектр відчуттів.

Такий стан емоційного, психічного, фізичного, мислиннєвого збудження сприяє загальному натхненню і бажанню діяти, працювати, також і творити.

Біохімічно дію кокаїну можна описати так. Між нервовими клітинами є щілина – синапс. Коли нервові клітини обмінюються сигналами, то імпульс проходить через ту щілину – синапс. І в момент проходження імпульсу виділяються нейротрансміттери (своєрідні посередники, один з них дофамін). Вони допомагають імпульсу пройти, після чого зникають. Але кокаїн перешкоджає їхній ліквідації, тому імпульс продовжує летіти в мозок.

Образно кажучи, ви натиснули на дзвінок, зробили «дзень» і відпустили кнопку. Але дзвінок продовжує дзвонити, бо щось там заїло. І от воно дзвонить в мозку… Дзвонить у тій частині (лімбічна система), що відповідає за задоволення від їжі чи сексу.

У літературі описано вживання кокаїну з горілкою – одна з назв такого коктейлю – «Балтійський чай»; та з героїном (спідболл).

Природно, що на думку спав героїн. Бо численна група опіатів, до яких має честь належати героїн, має прямий стосунок як безпосередньо до творчості, так і загалом до життя творчих людей. Зайве перелічувати прізвища видатних творців, котрі дружили з опієм в тій чи іншій його формі: куріння, пиття, довенні ін’єкції.

Опій має древню історію. Його використовували як болезаспокійливий засіб з давніх-давен. Він, замість наших внутрішніх ендорфінів та енкефалінів, зв’язуючись з опіоідними рецепторами блокує больові імпульси й викликає загальний стан напівсну, марення, під час якого, в принципі, можуть приходити ті чи інші творчі рішення. Буває ж, що увісні ми бачимо відповідь на питання? Так само і опій занурює мозок у химерний світ, схожий на той, куди двічі, але через різні двері, потрапляла Аліса[11].

Споживачі опію під кайфом найтихіші люди, вони навіть ходять на напівзігнутих ногах, бо так зручніше.

Однак найпопулярнішим засобом у середовищі творчих і квазітворчих людей є коноплі: трава, драп, ганджубас, план. Навіть коли починаєш розповідати щось для когось дивне чи ділитися новими ідеями щодо певних проектів, буває перепитують:

– Ти що куриш?

І люди курять, і якось їм каннабіоли (діючі речовини в траві) допомагають жити та творити.

Немає якоїсь певної частини мозку, на яку впливає куріння коноплі. Загальний ефект пояснюється[12] порушенням синхронізації у передачі сигналу між частинами мозку (між гіппокампом та префронтальною корою). Це щось на зразок, коли б у симфонічного оркестру раптом зник диригент: без керівного сигналу кожен виконавець грає щось своє, але у різнобій з іншими.

Із суб’єктивних відчуттів: розширюється свідомість, реальність стає яскравішою, теплішою, приємнішою, радіснішою, пришвидшується потік думок, виникають несподівані оригінальні асоціації, з’являється відчуття польоту думок, творити стає легше.

Хоча й існують відгуки, зокрема художників, що під час тривалого прийому коноплі для написання картин творчість стає стереотипною – в кожному творі використовується схожий прийом. Ну, якщо на хлопський розум, то виходить щось на зразок «ті ж самі помідори, тільки у профіль».

Якщо спробувати класифікувати чи узагальнити реакції окремих індивідуумів на прийом коноплі, то людину або пробиває на «ха-ха», або пробиває на «думку», або «висажує на ізмєну». У першому випадку весело, у другому задумливо, у третьому тривожно, лячно чи страшно.

Але розвіємо конопляний дим вітром перемін й перейдемо до психоделіків, дія яких в першу чергу полягає у зміні звиклого мислення і сприйняття та створення змінених станів свідомості.

Це визначення є загальноприйнятим, але, як на мене, усі психотропні засоби створюють змінений стан свідомості.

Але ж суть в іншому.

Унікальність психоделіків у тому, що, на відміну від інших препаратів, вони не гарантують досягнення завчасно відомого стану психіки, а кожного разу створюють несподівані переживання.

Тобто, цього разу вставить не так, як минулого.

LSD, псилоцибін, мескалін викликають у свідомості маленький, але потужний ядерний вибух, який тимчасово, проте впевнено і надійно стирає межу між сприйняттям та уявою.

Свідомість безмежно розширюється, у музики з’являється запах, слова набувають колір і видається, що нарешті ти все зрозумів про себе і осягнув світобудову. Поняття часу втрачає будь-який сенс, людина виходить за межі свідомості, наче у відкритий космос.

Відповідно, в такому стані можливо як створити щось, так і натворити. Не кожен тріп – сеанс вживання психоделіка – буває добрий, трапляються й негативні відчуття: цілком реально потрапити навіть і в пекло.

Механізм дії психоделіків такий – вони просто забирають чи відключають існуючі фільтри у сприйнятті довколишнього світу.

Справа у тому, що у мозок надходить набагато більше інформації, аніж він може обробити. Через це мозок сприймає реальність селективно – вибірково і, скоріше за все просто співставляє отримане – новий досвід, з існуючим – минулий досвід. І от після прийому препарату всі шаблони зникають, що й призводить до суб’єктивного відчуття розширення свідомості.

Проміжний кінець.

 

У своїй дуже побіжній і далекій від ідеалу розповіді про основні психотропні препарати, до яких вдаються люди для стимуляції процесу генерації творчих ідей, я умисне уникав описів деяких наслідків зловживання кожним з них. Але в цьому абзаці я скажу про це й про всі одразу. Усі препарати після систематичного вживання здатні викликати фізичну і психологічну залежність. І вираз «мені дуже погано» – просто насмішка над описом стану ломки.

Проте буває, що симптоматичні прояви тієї залежності настільки незначні, що ми ту залежність і не усвідомлюємо. Ну, наприклад, я п’ю горілку. П’ю тільки на свята. П’ю вже 30 років. Є система? Є. Є залежність? Є. Хай той «Я» спробує не пити на свято. Що він відчуватиме?

Але й з короткої розповіді про психотропні препарати уважний читач зробить важливий висновок, а саме: «Жоден зі згаданих тут препаратів не має прямого впливу на процес творчості як такої. Ці препарати лишень кожен по своєму створюють певні умови для перебігу творчого процесу, якщо таким ми звісно маємо намір зайнятися, перебуваючи у стані зміненої свідомості». Тобто, є вплив опосередкований. І інколи за цей опосередкований вплив ми платимо надто велику ціну.

Хоча, цілком можливо, що й немає в головному мозку центру, що відповідає за творчість як таку. А вся творчість є асоціативним оперуванням наявною інформацією методом випадкового вибору до появи кардинально нових, відмінних від попередніх елементів.

З іншого боку, психотропні препарати широко використовуються у практиках і школах, пов’язаних з особистісним чи духовним розвитком людини. Першим спадають на думку Дон Хуан і Кастанеда.

Після сесій із застосуванням тих чи інших психотропних засобів людина змінюється, якість її життя в цілому покращується, вона стає більш креативною.

Тобто знову ж, але вже з більш глобального погляду, спостерігаємо опосередкований вплив психотропних преператів на процес генерації нових ідей.

Як бачите, питання «Психотропні препарати і Творчість. Вживати чи не вживати?» дуже дискутабельне, хоча з погляду суспільної моралі вживання наркотиків однозначне: «Не можна».

З однієї сторони, препарати опосередковано здатні позитивно вплинути на процес генерації нових ідей. З другої сторони, залежність від них призводить до фізичної та психічної деградації і до антисоціальної поведінки.

А як все радісно починалося……

Свого часу людство, відкривши для себе опій, широко і без рецептів використовувало його, співало йому оди і вважало панацеєю від багатьох проблем. Це тільки потім почалася ломка, і всі жахнулася від побічних ефектів опію, що й призвело до його заборони.

Згодом людство наступило на ті самі граблі. Ще два рази.

1. Відкриття кокаїну викликало величезну радість та захоплення його ефектом.

2. Відкриття LSD та його вільне використання вважалося проривом в еволюції свідомості людської.

Тепер і опій, і кокаїн, і LSD поза законом, що, однак, не заважає отримувати шалені прибутки від торгівлі цими препаратами на чорному ринку.

 

Гаразд, гадаю пора цей розділ завершувати.

І я, якщо ще когось досі цікавить моя суб’єктивна думка, скажу так, що все, врешті, залежить від наміру. Навіщо я насправді використовую той чи інших психотропний препарат?

  1. Для втечі з реальності?
  2. Щоб вгамувати страх?
  3. Для отримання нового досвіду?
  4. Щоб розслабитися?
  5. Щоб отримати задоволення?
  6. Для особистісного розвитку, також і вміння генерувати нові креативні рішення?

Звичайно, чергову обкурку з друзями на кухні ми можемо урочисто назвати сеансом розвитку, але особисто себе не надуриш.

І якщо людина як дослідник себе, своїх відчуттів вважає за потрібне приймати певні психотропні препарати, то хто йому заборонить? Кожний сам є відповідальний за своє життя, смерть і творчість, тому має право робити що завгодно.

Та все ж копірайтер-письменник-людина Трух і Мович зауважив:

 

ХИБНЕ ТА/АБО НАДМІРНЕ ВЖИВАННЯ

ПСИХОТРОПНИХ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ СТИМУЛЯЦІЇ ТВОРЧОСТІ

ЗНАЧНО ЗНИЖУЄ ЯКІСТЬ І ЖИТТЯ, І ТВОРЧОСТІ

 

Докладніше вам про це, ще до того, як ви отримаєте власний гіркий досвід, розповість практичний психолог Ірина Зелена, телефон дам згодом.

 

Про те, як впливає намір на реальність, я розповім вам одну правдиву історію.

В Острозькій Академії Сергій Трухімович, викладаючи «Теорію і практику реклами» одного дня запропонував студентами після занять зробити щось таке, чого вони зазвичай у цей день не роблять.

Здається, то була середа.

Що ви зазвичай у середу ввечері після пар робите? А от зробіть щось інше. Лежите на канапі? Підіть на прогулянку. Читаєте книги – послухайте музику. Тобто не йшлося про кардинальні зміни, а просто змінити звиклий перебіг на щось інше.

І от наступного дня прийшли студенти на пари й почали ділитися враженнями про свої вчорашні вчинки.

Одна дівчина, з вигляду дуже тиха, чемна і спокійна сказала:

– А я вчора спробувала проїхати в маршрутці безкоштовно.

– І що? – запитав Трухімович.

– Водій сказав заплатити – відповіла вона.

Сміх в аудиторії.

На перший погляд – проста, банальна, нічим не видатна ситуація, але давайте відкриємо друге дно.

Якою була реакція водія?

В принципі, спокійною: водій сказав заплатити.

Але водій міг би і обматюкати, і вигнати з маршрутки, чи просто влаштувати скандал.

На доброго водія натрапила, – напрошується пояснення.

Так. Проте чому?

Бо в неї був намір дослідити нову ситуацію, нею керувала цікавість: «А як це воно, їхати без квитка?».

Натомість, якби намір був вкрасти, обдурити, то й наслідок міг би бути іншим, позаяк водії маршруток дуже не люблять зайців, навіть легальних з пенсійними посвідченнями державного зразка.

І намір дослідника створив дівчині, чи привів дівчину у безпечну реальність, безпечні умови для її експерименту.

А утвердилася вона в намірі своєму дослідника завдяки позитивній атмосфері в групі й довірою до викладача – Сергія Трухімовича.

Втім, без попереднього речення ми могли би й обійтися.

 

Практична вправа № 13

Придумайте декілька своїх способів стимуляції творчості без психотропних препаратів.

Фантазуйте, пишіть, що на вашу думку допомогло би вам позитивно впливати на розвиток ваших творчих здібностей, плідної творчої активності.




[1] До самого низу білі слони… Про них Автор згадував у розділі «Возлюби ближнього свого».

[2] Транскраніальний – буквально через черепний, тобто джерело струму кріпиться зовні, на голові.

[3] Щось мені підказує, що таку «коробочку» вам легко складуть в общазі Політеху. Вийде дешево і сердито.

[4] Хоча побутує думка, що робота насправді – це відпочинок між перекурами.

[5] Інкубаційна фаза творчого процесу – період, коли важливо відволіктися від пошуку нової ідеї. В цей час відбувається обробка інформації на підсвідомому рівні. Бажано, як то кажуть, ніч переспати. Але коли результат потрібен «на вчора», лишається тільки курити… інколи бамбук.

[6]  Ендорфіни, відомі нам за назвою «гормони щастя» містяться в шоколаді та вівсі (ну й ще десь напевно). Тому налягайте щоранку на вівсянку у шоколаді.

[7] Роздуплятися – збиратися з думками, приходити до тями, до себе, тобто включатися в реальність.

[8] Дієслово «вставляти» у стосунку до психотропних препаратів означає, що відбувся вплив препарату на психіку. «Мене вставило» означає, що препарат почав діяти.

[9] Чифір – напій, що отримується шляхом виварювання концентрованої заварки чаю.

[10] Коли нюхають через ніс. Довенне введення кокаїну вважається дурним тоном. Практикується також втирання порошку в ясна.

[11] Льюїс Керрол «Аліса в країні чудес» та «Аліса у задзеркаллі».

[12] І це доведено експериментально, хоча і на щурах, дослідниками із Бристольського університету.


2 Responses so far.

  1. Ksenija коментує:

    на мою думку, психотропні припарати це абсолютно "необдуманий винахід" вчених, оскільки людина, якщо талановита, то їй нафіг не потрібні ці припарати! Я вірю, без сумніву, вірю у "вищі думки" після такої хімічної дії на мозок, але воно стрьомно ж вплине на подальшу роботу мозку!
    А наші люди ж дикі! Креатив у наркотик, психотропах! Блін, так ці всі речовини просто навсього підінмають їхню самооцінку, типу, вони модні, вони креативні. ПОЗАЯК в них ідеї завдяки тій всій чухню!
    Люди добрі! Задумайтесь! Сократ, Енштейн, та кінець кінцем той самий Кастанеде,який описував це все, вони ж не вживали всякою такої чухні! Але за їхні ідеї і їхній розвинений мозок БЕЗ ПРИПАРАТІВ знають всі!

  2. File Path Too Long коментує:

    думаю, що хімія дасть тільки короткотривалий ефект. природа не дурна. А всі вийнятки тільки підтверджують це правило

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>