Google+

Оповідь шістдесят сьома, у котрій дзеркало ще не засиділи мухи і в ньому багато чого видно

067-spiegel

Так, о досвідчений Читачу, Америки я тобі не відкрию, коли скажу, що у дзеркалі багато чого видно, але не більше, аніж ми маємо.

В одному домі висіло дзеркало. Щоб поправити свою зачіску в нього поглянула молода красуня.

— О, я таке вродливе, — подумало дзеркало.

Згодом перед дзеркалом зупинився спортсмен. Він, граючи м’язами, довго розглядав свою атлетичну статуру.

— О, я таке сильне, — подумало дзеркало.

Пізніше повз дзеркало проходив жебрак у лахмітті. На мить він зупинився, глянув на себе у дзеркалі, зітхнув і пішов далі.

— О, я таке бридке, — подумало дзеркало.

Після того до дзеркала підійшла старенька бабця і довго вдивлялася у своє зморшкувате обличчя.

— О, я таке старе, але, напевно, мудре, — подумало дзеркало.

Коли повз це дзеркало проходив Майстер Ван Ду Вань дзеркало просто злякалося.

А потім хтось накрив дзеркало цупкою тканиною і дзеркало подумало, що воно померло. Ця думка з’явилася так швидко, що воно, навіть не встигло усвідомити, що воно дзеркало.

 Мені ця оповідь нагадує розмову двох людей.

— Привіт, як твоє здоровя.

— Не знаю, я ще сьогодні не був у лікаря.

 А ОШО ця оповідь нагадує цитату з його книги:

«Пам’ятайте: увага — це психологічна потреба. Її слід зрозуміти. Навіщо людям стільки уваги? Чому кожен найперше хоче, щоб люди приділяли увагу саме йому? Чому всі хочуть бути особливими? Ви не знаєте, хто ви. Ви знаєте себе тільки через впізнавання вас іншими. У вас не має жодного прямого підходу до себе, лишень через інших. Якщо хтось каже, що ви молодець, ви відчуваєте себе молодцем. Якщо хтось каже, що ви поганий, ви відчуваєте себе пригніченим, через те, що ви погана людина. Якщо хтось каже, що ви красень, ви щасливі. Якщо хтось каже, що ви потвора, ви не щасливі. Ви не знаєте, які ви. Ви просто живете судженнями інших людей про вас, ви весь час збираєте чужі оцінки. У вас немає жодного прямого безпосереднього відчуття та розуміння вашого особистого буття. Ось чому ви збираєте запозичене буття. Звідси і потреба в увазі».

Скільки людей, о шановний Читачу, наче дзеркало, очікує, щоб хтось поглянув у нього і сказав їм, хто вони є. І ці люди, о Читачу, тяжко узалежнені від думок та суджень оточуючого світу. У своєму персональному позиціонуванні та у вчинках своїх вони орієнтуються виключно на зовні, на те, що скажуть люди, а не на внутрішні свої пріоритети. І чинять тільки так, як кажуть їм інші.

Думка інших, звичайно важлива, але ж не настільки, щоб ставати добровільним заручником їхніх порад.

Втім, з іншої сторони бути кимсь легше, аніж бути самим собою. Для останнього, о Читачу, потрібна хоробрість і впевненість в собі (прошу не плутати із самовпевненістю). А Впевненість, о щедрий Читачу, квіткою розцвітає на міцному стеблі Знання, яке в свою чергу корінням Праці сягає ґрунту Одкровення під час відкриття і пізнання самого себе.

А суспільство, о Читачу, як ти, напевно встиг вже зауважити, любить вішати на своїх членів ярлики, цінники, штрих-коди, таблички, щоб чітко охарактеризувати і каталогізувати свою власність. Воно наче прокрустове ложе відсікає зайве, чи витягує суб’єкта до відповідних стандартів.

 Але все це, о терпеливий Читачу, пустопорожні балачки. До того моменту, коли людина не зробить вибір:

«Бути чи не бути?»


 

2 Responses so far.

  1. s1gh6 коментує:

    Зовсім нещодавно я мала подібне відчуття. 
    Але вся проблема в тому, що поки не побудеш дзеркалом, не відчуєш, як піддаєшся впливу інших людей, доти не почнеш шукати своє власне відображення. 

  2. Семен Палій коментує:

    Так, ця стаття є дійсно правдивою.Я все це випробував на собі.Вона є дуже простою та ефективною.Хотілося би, щоб усі люди відчули це на собі.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>