Оповідь сімдесят друга, котра про те, як корисно користуватися власним мозком

Сучасні вчені, о всезнаючий Читачу, запевняють, що роботу нашого головного мозку можна сміливо порівнювати зі злагодженою діяльністю 10 000 окремих комп'ютерних мікропроцесорів. І цей факт у тих же вчених викликає щирий подив: «І як це людині вдається відчувати і сприймати себе цілісною особистістю?».

З того всього, о кмітливий Читачу, роблю висновок — шизофренія, відома також в народі, як «роздвоєння особистості на позицію та опозицію», не найстрашніше з того, що може з нами трапитися на тернистому життєвому шляху. Подумай тільки, який шарварок розпочнеться, коли кожен з отих 10 000 раптом оголосить про незалежність у чиїйсь голові.

Що робитимеш ти, о Читачу? Так і я про те ж саме.

За допомогою «Інструкції для складання» одна жінка намагалася скласти новий кухонний прилад, котрий вона щойно придбала. Після багатьох невдалих спроб, вона в кінці-кінців полишила цю справу, розкидавши усі деталі на столі, та пішла у своїх справах.

Повернувшись за декілька годин додому, вона дуже здивувалася, коли виявила, що складний агрегат зібрала її служниця, і він відмінно працює.

— Як тобі це вдалося? — вигукнула вона.

— Знаєте, пані, коли не вмієш читати, доводиться користуватися мозком.

О шановний Читачу, заклинаю тебе іменем Сулеймана ібн Дауда, користуйся якомога частіше одним із безцінних дарунків милосердного Аллаха — мозком і розумом, котрий є продуктом діяльності останнього (хоча це суперечливе твердження, що розум народжується саме в мозку, але в будь-якому випадку мозок і розум якось між собою пов'язані).

І буде тобі щастя.

Інші вчені, о допитливий Читачу, не менш авторитетні за згаданих щойно мною, стверджують, що головний мозок людини для повноцінної своєї діяльності потребує набагато більше енергетичних ресурсів, аніж будь-які інші частини нашого, придуманого мудрим Аллахом, організму.

І в цьому, о шановний Читачу, нічого дивного нема.

Дивне в іншому — власне людина чи її свідомість, чи її Его, чи кому там делеговано прийняття стратегічно важливих рішень, прагне до бережливості, а остання є продовженням інстинкту самозбереження. А інстинкти, о Читачу, сильна штука. І ось, з погляду бережливості, головний мозок просто таки несусвітний розтринькувач — він споживає надто багато. Словом буває так, що настає такий момент, коли людину починає дусити жаба з приводу поглинанням мозком великих об'ємів глюкози, і дусить та жаба так сильно, що внутрішній парламент одноголосно приймає у першому читанні закон «Про обмеження постачання енергоресурсами головного мозку». І в результаті мозок працює менш ефективно. Потім ще менше глюкози поступає. Далі ще менше… Врешті людина переходить на стереотипно-рефлекторний автопілот…

Так кажуть вчені, о Читачу.

 І з вигляду, ззовні, той, хто живе на автопілоті, нічим не відрізняється від інших людей, навіть, займає керівні посади. Зрештою, для нього самого невтямки, що він вже перейшов на автопілот, адже процес цей неусвідомлений.

Цитую:

Коли ти помер, то ти цього не знаєш. Тільки іншим важко. Так само, коли ти тупий…

 Тому, о креативний Читачу, пильнуй за своїми сірими клітинами. Вони створені для барвистих бізнесових ідей, а не для сірих буднів чи примітивних трибів[1].