Google+

Оповідь п’ятдесят сьома, у котрій просто описано наслідки фанатизму

057-fanat

Цьому явищу під назвою «фанатизм», з твого дозволу, о щасливий Читачу, я присвячу цілу оповідь, хоча могла б і цілу книгу написати, але не хочу.

А з іншої сторони оминати це явище у своїх оповідях для мене немає сенсу, бо в попередній оповіді вже прозвучала репліка «Тільки без фанатизму», та й у житті він трапляється доволі часто, кидаючи людину у глибоке провалля крайнощів.

Усі наслідки, о шановний Читачу, фанатизму і крайнощів, пов'язаних з ним, в одній оповіді, звісно, не помістяться, тому тут обмежуся одним, але яскравим прикладом.

Мокусен Хікі жив у храмі в провінції Амба. Один з його прихильників поскаржився йому на скнарість своєї дружини.  

Мокусен відвідав дружину свого прихильника та показав їй стиснуту в кулак руку.

Що ти хочеш цим сказати? — запитала здивована жінка.

— Припустимо, що моя рука весь час стиснута в кулак. Як ти назвеш це? — запитав Мокусен.

— Каліцтво, — відповіла жінка.

Тоді він показав їй відкриту долоню і знову запитав:

— Тепер припустимо, що моя рука завжди в такому стані. Що це тоді?

— Інша форма каліцтва, — сказала жінка.

— Якщо ти добре це розумієш, — завершив Мокусен, — ти чудова дружина.

І він поїхав назад у монастир. А дружина після його візиту стала допомагати чоловікові як в ощадливості та прибутках, так і у видатках.

 Треба сказати, що Мокусену таки пощастило (хоча думаю, що по великому рахунку йому було байдуже) — жінка — фанатка ідеї скнарості і доведена цією ідеєю до крайнощів — швидко второпала про що йдеться, а могла б і налигачем погнати того монаха за сині гори.

А щодо фанатизму і крайнощів, то ти сам бачиш, о кмітливий Читачу, що нічого доброго, а тим більше прибуткового в них нема, якими б концепціями вони не виправдовувалися у твоїй свідомості.

Між іншим саме через крайнощі люди досі не знають де знаходиться джерело життя. Воно є, його час від часу знаходять, проте…

Один чоловік усе життя шукав джерело життя. Він мріяв, що знайде його і поділиться своєю знахідкою зі всіма людьми. Нарешті він віднайшов джерело життя, жадібно зачерпнув чарівної води і почав пити, пити, пити…

Спочатку він помолодів, але не зупинився на цьому, а продовжував пити. Він все молодшав і молодшав й в кінці-кінців поряд з джерелом лежала маленька дитина, яка весь час жалісливо просила пити.

Якась жінка проходила повз, помітила дитину, підібрала її, а пізніше і всиновила.

Тому й досі ніхто не знає де знаходиться джерело життя. Адже кожен хто п'є з нього впадає у крайнощі, не може зупинитися і врешті перетворюється на маленьку дитину, котру, якщо їй пощастить,  всиновлюють добрі люди. А якщо не пощастить, то її забирає до себе бабай.

 Точну міру знайти складно, але можливо. І слід, щоб вона була у всьому, чим ти, о славнозвісний Читачу, займаєшся.

І в цьому також.

Зрештою, якщо тобі так легше, о Читачу, витрати свої можеш називати інвестиціями. А хіба ні? Як на мене так зручніше. Подумай сам, купуючи продукти ти інвестуєш в себе, в своє тіло, бо отримуєш енергію для дій. Так само й з іншими матеріальними речами — кожна з них приносить ж тобі той чи інший прибуток: матеріальний, емоційний, інтелектуальний чи соціальний.

А інакше який сенс щось купувати?


 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>