Google+

Оповідь шістнадцята, котру в залі медитації рідного монастиря забув один монах

Я ось щойно, о незалежний від обставин Читачу, двічі подумала, хоча під час прийняття рішень радять робити це мінімум разів сім, про те, чи залишати у спогадах твоїх наступну, із далекоглядними висновками, оповідь.

Бо на перший погляд вона не має прямого стосунку до керованого особисто Аллахом твого ділового життя, але…

Але хто знає? Хіба один Аллах, йому ж за визначенням відомо все, можливо ти, та хоча б під час обідньої перерви, раптом задумаєшся над сенсом життя, підеш у найближчий парк, лісосмугу чи, врешті у зимовий сад, а там раптом трапиться тобі щось (про «щось» нижче) і ти не знатимеш що, о кмітливий Читачу робити…

Адже роздуми про сенс життя дуже хитра і несподівана річ – сьогодні їх ніби нема, а наступного ранку, о, Аллах, накочується на тебе величезними хвилями низка усіляких запитання. І щось на зразок: «В чому сила, брате?» ще не найскладніше з них.

Отже, варто тобі знати, о Читачу, що буває під час того, коли навідують тебе роздуми над сенсом життя.

Пізніше, о дбайливий та ощадливий Читачу, і тут я задумалася вдруге, виникли одразу дві складності, пов’язані із перекладом. По-перше той вигляд, в котрому оповідка дійшла до мене, був щедро приправлений добірною лайкою, котра так чи інакше, рано чи пізно, але потрапить під гострий редакторський ніж, за що, звісно честь і слава тій людині, в чиїх руках той ніж, і котра частину свого життя, дарованого їй Аллахом, присвячує дбайливому плеканню і збереженню рідної мови, нехай Аллах щедро їй віддячить за це. Та наявність лайки це – дрібниці. Друге питання в іншому, як перекласти, щоб зберегти автентичність оповідки, її нюанси, що передають знання, приховані в ній.

Але, слава Аллаху і мені, вдалося знайти відповідні слова, а ти, о обізнаний в ненормативній лексиці Читачу (відміть, обізнаність ще не означає, що ти лаєшся на всі заставки) при бажанні у своїй уяві можеш вставити куди хочеш відповідні матюки, якщо, звичайно, здогадаєшся, де вони стояли у попередній версії.

Ще маю сказати тобі, о шановний Читачу, декілька слів про минуле цієї оповідки. Жила вона у голові одного монаха, котрий разом із побратимами своїми ревно крокує у світле майбутнє шляхом Дао.

Та одного дня трапилося так, що з невідомої нам причини у залі медитації свого рідного монастиря монах той забув цю оповідку. І якби ж то, о далекоглядний Читачу, він забув її записаною на аркуші паперу чи на сувої пергаменту – в цьому якраз нічого страшного немає, таке буває, потім повернувся б і забрав свою оповідь, позаяк у монастирі тому крадіжок ніколи не траплялося. Але на превеликий жаль монаха він забув її остаточно – оповідка знічев’я викотилася з його голови, залишивши по собі лишень назву «Про натуральне Дао».

І, о шановний Читачу, розчинилася б ця оповідка у повітрі безслідно, як це зазвичай і буває із забутими оповідками, якби один із балакучих джинів не підібрав її та згодом переповів мені, підозрюю, що саме після його викладу в оповіді з’явилася лайка. 

Тому, о справедливий Читачу, у своєму доброму серці плекаю я надію, що раптом трапиться ця, благословенна Аллахом книга на очі того монаха і він матиме щастя нарешті пригадати цю оповідку.

 

Трапилося так, що один мудрець, не просвітлений Дао і не безтурботний[1] за природою своєю, йшов лісом, розмірковуючи над Сенсом Життя.

Раптом на стежині перед ним з’явилося Страхітливе Чорне Лісове Лайно:

Мудрець, я тебе зараз з’їм! закричало Страхітливе Чорне Лісове Лайно.

І мудрець не просвітлений Дао і за природою своєю не безтурботний заплакав і втік.

Мораль: Лайна боятися — до лісу не ходити.

 

Трапилося так, що один мудрець, просвітлений Дао і не безтурботний за природою своєю, йшов лісом, розмірковуючи над Сенсом Життя.

Раптом на стежині перед ним з’явилося Страхітливе Чорне Лісове Лайно:

Мудрець, я тебе зараз з’їм! закричало Страхітливе Чорне Лісове Лайно.

Мудрець, просвітлений Дао і не безтурботний за природою своєю, відповів:

Ні, Страхітливе Чорне Лісове Лайно, це я тебе зараз з’їм.

Довго вони змагалися у погрозах один одному, але мудрець, просвітлений Дао і за природою своєю не безтурботний, виявився сильнішим за Страхітливе Чорне Лісове Лайно.

І з’їв його.

Мораль: Добро знову перемогло зло, але у перемоги якийсь дивний присмак.

 

Трапилося так, що один мудрець, не просвітлений Дао і безтурботний за природою своєю, йшов лісом, розмірковуючи над Сенсом Життя.

Раптом на стежині перед ним з’явилося Страхітливе Чорне Лісове Лайно:

Мудрець, я тебе зараз з’їм! закричало Страхітливе Чорне Лісове Лайно.

Мудрець, не просвітлений Дао і безтурботний за природою своєю, відповів, вправно і грамотно використовуючи, триповерховий матюк (наступні слова лише блідий відблиск тих лексичних побудов, що лунали в лісі) :

Та мав я тебе і дурнуватих батьків твоїх десь глибоко в дупі.

І копняком шпурнув Страхітливе Чорне Лісове Лайно туди, куди зазвичай тільки посилають.

Стежинка звільнилася, але довкруж з’явився стійкий сморід лайна.

Мораль: Не чіпай лайно, бо смердітиме.

 

Трапилося так, що один мудрець, просвітлений Дао і безтурботний за природою своєю, йшов лісом, розмірковуючи над Сенсом Життя.

Раптом на стежині перед ним з’явилося Страхітливе Чорне Лісове Лайно:

Мудрець, я тебе зараз з’їм! закричало Страхітливе Чорне Лісове Лайно.

Мудрець, просвітлений Дао і безтурботний за природою своєю, не відволікаючись на розмову зі всіляким лайном, продовжив свій шлях.

І Страхітливе Чорне Лісове Лайно заплакало і назавжди-назавжли втекло з лісу, позаяк обожнювало бесіди з мудрецями.

Мораль: Розмірковуючи над Сенсом Життя, не вшановуй всіляке лайно пустопорожніми балачками з ним.

 

— Ось і цій казочці кінець, а хто слухав — пахлавон[2], — завершила цю оповідку Шахразада.

 

Примітка: ця ж притча, але в контексті конструктивної безтурботності




[1] Словом безтурботний, о, шановний Читачу, переклала я слово, пофігіст, маючи на думці, що в цій оповідці воно вочевидь супроводжується прикметником «конструктивний» 

[2] Пахлавон – герой, богатир.


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>