Google+

Оповідь сорок третя, у котрій стає зрозуміло, що ніхто нікому нічого не винен, якщо, звісно, не видавалися позики

Візьмемо приклад, о гостинний Читачу, з банкноти номіналом 100 умовних одиниць і, не прощаючись — по-англійськи, покинемо це дивне містечко, чиїх мешканців Доля обділила розумом, бо ж якби зерна мудрості, посіяні передбачливим Аллахом, проросли у їхній свідомості, то вже точно вони не мали б боргів. І тут я маю на увазі, о Читачу, не те, що «не слід брати борги», а те, що «борги слід вміти повертати».

Вірно кажуть: «Чого дурний? Бо бідний? А чого бідний? Бо дурний». І це не та ситуація, коли дурень думкою багатіє. Аж ніяк. Адже, о досконалий Читачу, дурень від дурня відрізняється. Та про це якось згодом, можливо, у іншій подорожі.

Зараз кортить мені, о Читачу, розповісти тобі про інші борги — віртуальні, котрі поселяються у голові людській і наче голодні шакали завивають: «Винен! Винен! Винен!». І добре, коли на це, о Читачу, є видима причина, наприклад борг у банку. А якщо людина винна за визначенням, ще взагалі нічого не зробивши? Винна, бо винна?

Ось послухай.

Одного разу Вчитель був присутнім як гість на екзамені у місцевому торговому коледжі. Учень пояснював свою думку:

Якщо я запропоную покупцю тільки один варіант умов угоди, він може і відмовитися. Але якщо я запропоную йому на вибір два, або три варіанти, то з погляду психології, він обов’язково повинен вибрати один з них!

Викладач, киваючи на знак згоди головою, зауважив, що обличчя Вчителя, котрий сидів поряд з ним, виказувало іронію та сумнів:

Ви бажаєте щось додати, Вчителю? з цікавістю сказав викладач.

Я радше хочу забрати, аніж додати, всміхнувся Вчитель і, звертаючись до учня, промовив: Покупець нічого не повинен. Анічогісінько.

 Отож, покупець, не повинен купувати, так само як ти, о Читачу не повинен продавати. Зараз усе поясню.

Поглянь, о Читачу, на цих породистих, відбірних, гордовитих верблюдів. Валлах[1]! Вони прекрасні — їхній шляхетний профіль можна сміливо друкувати на золотих монетах, або ж зодягати на їхні голови білосніжні чалми і видавати на провінційних базарах за чужоземних (чи інопланетних?) мудреців.

І ці верблюди твої, о Читачу, тобі дарував їх свого часу мудрий Аллах, назвавши їх «мотиваційний караван». І ці твої верблюди, о Читачу, ходять лишень вервечкою один за одним, і лишень правильна їх послідовність є ефективною, прибутковою та рентабельною.

Для чистоти експерименту, о Читачу, перевір себе — намалюй на аркуші паперу чотирьох верблюдів і над кожним з них розмісти слова: «повинен», «хочу», «мушу», «треба» у тому порядку, який вважаєш ти відповідним до твоєї талановитої і багатогранної Особистості.

Тепер поглянемо на «мотиваційний караван», котрий колись, перш ніж інсталювувати в Людину, затвердив своїм словом і підписом всесильний Аллах та пізніше передав цю схему для матеріалізації та популяризації пані психо-дієтологу Зеленій чи то Червоній чи то Фіолетовій.

Аби не заблукати чи, що ще гірше, не збитися на манівці з Головної Дороги Твого Життя, першому верблюду слід нести поняття «хочу» і вести за собою інших; другому «треба»; третьому «мушу»; і нарешті четвертому «повинен». Одразу й приклад в мене є: «Хочу розпочати власний бізнес. Для цього треба гроші. Мушу взяти кредит. І вже потім повинен цей кредит повертати». 

Відчуваєш різницю, о проникливий  Читачу? «Хочу», «треба», «мушу» — твої внутрішні мотиваційні фактори, котрі призводять до дій, а «повинен» — завжди ініціюється ззовні. І якщо перший верблюд несе поняття «повинен», а останній «хочу», то буває таке, що ті верблюди тягнуть людину у різні сторони. А верблюди таки мають силу в ногах. І виглядає це так наприклад, я повинен йти на роботу, але ж хочу я піти, скажімо, в парк погуляти. І що ж то буде за робота? Хіба якась каторга.

Бачиш, о Читачу, є над чим подумати.

До, слова, замість верблюдів можеш уявляти собі потяг: локомотив і три вагони, а перед ними семафор з двома сигналами: «можу» і «не можу». Останні допомагають реально оцінювати свої сили.


[1] Валлах – вигук, котрий можна перекласти як «Їй богу».


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>