Оповідь п’ятдесят шоста, у котрій йдеться тільки про одне бажання

Даруй мені, о свідомий Читачу, якщо раптом я десь помилюся, коли зараз згадуватиму про Будду і про його переконання в тому, що усі наші проблеми від усіляких бажань, що власне нестримне прагнення їх задовольнити і відволікає нас від головного — впевненого руху у Нірвану.

Але рух у Нірвану також починається з бажання, тому, принаймні, одне бажання таки присутнє.

І саме в цьому місці я перепрошую у всіх прихильників видатного Будди, якщо раптом я дуже дилетантські підходжу до проголошення буддійських постулатів. Але сприймайте, шановні буддисти, мої слова ударом по вашому обличчю, бо сказано: «Щойно зустрінеш буддійського монаха — вдар його». От я так і роблю, але не рукою, а словом. І як вже мені це вдається, так і вдається. Зате одному моєму знайомому Вчителю вдається навчати технічно та майстерно, хоча він і не Будда.

— Та лиши вже Будду в Нірвані, — підказує мені Будда і я розповідаю про мого знайомого Вчителя.

Один чоловік, котрий свого часу розпочав свій духовний шлях, був незадоволеним методиками, що дав йому його наставник. І ось він прийшов до свого Вчителя й сказав:

— Я використовую ці методики ось вже десять років поспіль, та все ще не досягнув просвітлення. Навчіть мене ще чогось, щоб я міг швидше просуватися по духовному шляху.

Наставник спокійно посміхнувся й повів учня до річки. Учень розхвилювався, вважаючи, що зараз пізнає нову «методику» та з її допомогою досягне просвітлення.

Коли вони вийшли на берег річки, Наставник промовив:

— Тепер я хочу, щоб ти схилився над самісінькою водою та поглянув у глибину води.

Коли учень зробив те, що йому було запропоновано, Наставник обіруч натиснув на його голову, занурив її під воду та втримував так чоловіка цілу хвилину. Учень намагався пручатися, однак Наставник міцно тримав його.

Врешті Наставник відпустив учня, а той випірнув на поверхню, судомно хапаючи ротом повітря. Нічого не розуміючи, учень дивився на свого Наставника шаленими очима. З тією ж спокійною посмішкою Наставник запитав:

— І про що ти думав там, під водою?

Учень відповів:

— Звичайно ж про звільнення, про те, щоб вдихнути повітря.

Тоді наставник поставив наступне запитання:

— І в тебе не було ніяких інших думок? Інших бажань?

— Ні, — сказав учень. — Які тут можуть бути бажання — тільки звільнитися, жити.

— Ось, — промовив Наставник. — Коли ти так само відчайдушно бажатимеш просвітлення, й жодних інших бажань у тебе не залишиться, ось тоді ти й станеш просвітленим.

Замість слів «стати просвітленим», о наполегливий Читачу, постав свою мету і матимеш натуральну інструкцію-відповідь на питання: «Що робити?».

Тільки без фанатизму.