Google+

Оповідь дванадцята, в котрій Читач стане очевидцем того, як сивобородий аксакал освоює ази позиціонування

Дякувати Аллаху, котрий не втомлюється наділяти нас здоров'ям і добробутом в житті земному та вічному, благочестива мандрівка наша триває, і без клопітливого поспіху крок за кроком наближається до мети.

Й, можливо, зі сторони, о гідний усіх милостей Аллаха Читачу, особливо активній та діяльній особі, видасться, що караван наш, в тому числі і гарба, в якій знаходимося ми з тобою, є втіленням тихого і неквапливого спокою; що люди (себто ми з тобою, о Читачу, та помічники наші) убезпечили себе та свій караван від небажаних зустрічей та зайвих турбот; що шлях наш підпорядковується чіткому маршруту, а тому в цілому видасться тій особі, що розмірене наше мандрівне життя бідне на пригоди чи несподівані події.

Але ми, о втаємничений у знання мудрих Читачу, не зважаємо на це, бо знаємо — так видається лише зовні, адже всі основні події і захопливі пригоди відбуваються у нашій багатій уяві, де фантазія, щедро підсипаючи усіх можливих барв, малює ефектні сцени, гідні того, щоб покласти їх в основу сюжету вистави, кінофільму чи серіалу.

О Читачу…

Утім, скерую дзвінкий струмок свого красномовства у інше русло і нехай крутить він колесо іншого млину. Бо якщо надто захоплюватися роздумами над тим, як ми виглядаємо зі сторони, то, о відважний Читачу, ми раптово зупинимося і ще довго не зрушимо з місця, і змушені будемо комбінувати, переставляючи наших верблюдів, до судного дня, бо кількість верблюдів у нашому каравані, нагадаю тобі, 1000 і 1.

Звивиста стежина моїх спогадів несподівано вивела мій розум туди, де в уяві моїй відбувається наступне…

 

Вирішив якось поважний аксакал[1] придбати собі новий святковий халат. І ось одного дня вирушив він у дорогу, взявши із собою 8-ми річного онука, бо той ще жодного разу у своєму житті не бачив ані великого міста, ані гамірного базару в ньому.

О шановний Читачу, такий вступ налаштовує нас на чудову розповідь і про місто, і про базар, і про халат. Проте не встигнемо ми дійти до цього, бо цікаві пригоди почалися одразу по тому, як покинув герой нашої оповіді свою домівку.

Отож взяв аксакал ішака, посадив на нього онука та й рушив до міста.

І проїжджали вони в рідному кишлаку повз чайхану, біля якої сиділи статечні старійшини.

— Ас-саляму алейкум, шановні, — привітався аксакал.

— Ва алейкум ас-салям, — відповіли старійшини і невдоволено продовжили: — Вах, шановний, цей хлопчик хоч і маленький, але у саквах діянь його вже є важкий, мов камінь, гріх.

— Який це? — здивувався дідусь.

— Вах, шановний, видно шайтан покрутив огидним хвостом своїм і засипав піском омани твої очі. Невже ти не бачиш, що це всупереч волі Аллаха, коли старий поважний чоловік йде пішки і обтяжує свої ноги, а дитина безтурботно сидить на ішаку. Вах, Аллах пізніше спитає з нього за таку неповагу до мудрості, втіленій в тобі, аксакалу — старійшині роду.

Вклонився аксакал, дякуючи за справедливі слова, зняв онука з ішака, всівся на нього сам, й так вони продовжили свій шлях.

І скоро зустріли вони жінок, котрі поверталися від криниці та несли на головах свої глеки, наповнені водою.

— Ас-саляму алейкум, — привітався аксакал.

— Ва алейкум ас-салям, — дзвінко відповіли жінки і навперебій заговорили: — О, шановний, видно дав тобі Аллах довге життя, проте наділив куцим розумом. Чи може своє серце ти обміняв на пенджабський гашиш і, викуривши його, геть втратив почуття міри?

— Що ви таке верзете?! — обурився аксакал.

— Він ще питає! — не вгавали жінки. — О, шановний, поглянь на цю дитину. Вона втомлено йде пішки, коли ти насолоджуєшся дорогою, сидячи верхи на ішаку. Хіба личить так чинити тобі, мудрому і шанованому в нашому кишлаку аксакалу?

Старий зупинив ішака і зліз з нього. Жінки пішли геть, жваво обговорюючи щойно побачене.

Аксакал почухав потилицю, погладив свою сиву бороду, потім знову сів на ішака та посадив поперед себе онука. Так вони й поїхали далі.

Щойно вони наблизилися до межі кишлаку, як зустріли місцевих пастухів.

— Ас-саляму алейкум, — привітався аксакал.

— Ва алейкум ас-салям, — відповіли йому пастухи, щиро вклонившись на знак пошани до нього, а один з них обережно зауважив: — О, шановний аксакале, лише з поваги до тебе і, піклуючись про твій добробут та здоров'я, дозволю собі звернути твою увагу на те, що ви двоє є непосильною ношею для цього ішака. І, вочевидь, в очах Аллаха, котрий, як нам відомо, ревно оберігає живих істот, створених ним, поїздка твоя є нічим іншим, як знущанням над безневинною твариною.

Вкотре зупинився аксакал і подумав, що, навіть, якщо підуть вони з онуком пішки, чи візьмуть ішака на свої плечі, чи зроблять щось третє, то однаково знайдеться хтось, хто, посилаючись на авторитетного Аллаха, вбачатиме у його діях неправедний вчинок…

   

Вписатися, о шановний Читачу, у систему цінностей КОЖНОГО складно. Можливо, але складно. Тому оптимальним буде вибрати якусь одну категорію людей, забути про всіх інших, та позиціонувати себе і діяти у відповідності до їх потреб.

Ось як влучно сказав про це Серхіо Займан, нехай щодня примножується його креативність, в одній зі своїх численних книг:

Принцип «Лови рибу там, де вона є»

Спочатку знайди місце, де є озера

Визнач, в яких з них є риба взагалі

 Дізнайся, яка саме риба в кожному із рибних озер

 Прийми рішення, яка риба тобі потрібна

Зрозумій, на яку наживку вона клюне

Лише після цього закидай вудочку

Уяви, о багатий на перспективні ідеї Читачу, що аксакал мав на меті продати щось, наприклад жінкам.

Тоді, щоб швидше встановити контакт з ними правильним було би позиціонування «Внук на ішаку, дідусь йде поряд». І жінки, побачивши таку милу їхньому серцю картину, подумали б: «О, Аллах, який мудрий і дбайливий дідусь. Напевно він хороша і добра людина, з ним можна мати справу». А таке позитивне сприйняття є першим успішним кроком, після якого буде наступний — пропозиція товару. 

У випадку ж позиціонування «Дідусь верхи, внук пішки» ти бачив, о Читачу, що трапилося. І аксакалу прийшлось би долати негативне ставлення до нього, а вже потім пропонувати товар.

Відповідно, якщо цільовою аудиторією аксакала є жінки, йому або байдуже, що скажуть інші (старійшини і пастухи), або аксакал, відштовхуючись від їхньої системи цінностей, знаходить для них влучні вірогідні пояснення щодо того «чому він порушив певні їхні правила» і «чому його слід за це поважати».

До прикладу старійшинам аксакал міг би відповісти:

— Ви, як завжди, маєте рацію, о, мудрі старійшини. І було б так, як ви кажете, якби дитина ця справді безтурботно їхала на ішаку. Без сумніву відомо вам, що всесильний Аллах заповідав, щоб старший навчав молодшого. І я, пам'ятаючи що вік мій тут не безмежний, вирішив не гаяти марно часу, і в дорозі навчаю свого онука. А щоб швидше потрапляли в його голову знання, я посадив хлопця на ішака, так він ближче до мене і прямо з вуст моїх у вуха його вливаються мудрі слова мої.

Вах, який мудрий.    

Ще, о шановний Читачу, крутиться у мене на язиці одне мудре словосполучення, котрим можливо описати причини психологічних реакцій старійшин, жінок та пастухів — когнітивний дисонанс.

В не менш мудрих, аніж це словосполучення книгах пишуть: «Когнітивний дисонанс це — стан дискомфорту індивідуума, що виникає внаслідок зіткнення у його свідомості суперечливих знань, переконань, вірування, поведінкових установок, стереотипів, під час якого існування одного елементу заперечує інший».

Простіше кажучи, аксакал своєю поведінкою заперечив у людей, котрих він зустрічав, один з аспектів їхньої системи цінностей (чи  внутрішнього стандарту). Природно для них, що це їх обурило — відбувся когнітивний дисонанс.

Та досить вже мудрих висловів.

Нехай примножить ця оповідь твої прибутки, о підприємливий Читачу.




[1] Аксакал – голова роду, старійшина, шанована людина у тюркських народів, в Середній Азії та на Кавказі. 


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>