Google+

Оповідь сьома, котра збагатить Читача відомостями про те, де якнайкраще шукати скарби

 

Скажи, о вільний від тягарів жадоби і заздрощів Читачу, чи мріяв ти колись у своєму благословенному Аллахом житті розбагатіти в одну мить?

За твоєю безтурботно-легкою, наче павутинка, що летить крізь бабине літо, посмішкою, о Читачу, здогадуюся, що таки мріяв і не раз. І нехай всемогутній Аллах щедрою рукою своєю осипле твій життєвий шлях золотими динарами.

Зауважу, що і я бувало занурювалася у цей солодкуватий дрімотний напівсон та уявляла себе у тому світі, в котрий хотіла потрапити.

І після такого легкого, приємного та лагідного вступу перейду до оповіді, котру, о Читачу, тобі буде просто побачити у своїй уяві, адже ти про це вже не раз мріяв, маю на увазі швидке збагачення.

 

В одному місті помер жебрак. Смерть трапляється щодня і, можливо, ніхто й не звернув би на це уваги, якби не одна обставина. Справа в тому, що цей жебрак, просячи милостиню, сорок років простояв на одному і тому ж місці поблизу міської ратуші. І за  цей час він став своєрідною визначною пам’яткою міста, повз яку проходило багато туристичних маршрутів.

Враховуючи цей факт, в пам’ять про вірність жебрака одному місцю, мешканці міста з ініціативи мера вирішили похоронити його саме на тому місці, де він провів сорок років свого життя.

Коли стали копати могилу, то раптом знайшли скарб. Це стало справжньою сенсацією. Втім, городяни побачили в цьому іронію долі. За келихом пива вони говорили:

Вартувало лишень жебраку копнути у себе під ногами, і він міг би стати найбагатшою людиною в місті.

 

Ти бачиш, о шановний Читачу, усі скарби зовсім поряд, а найголовніший з них ти носиш у собі, у своєму Серці.

А я бачу, що шило незадоволення та розчарування штрикнуло тебе нижче спини, але зачекай з висновками, о рішучий Читачу, і згодом тобі стане все зрозуміло.

Знаю, ти за своє життя не раз чув заклик «Пізнай себе і ти пізнаєш світ!» проголошений різними мудрецями, учителями, наставниками. І кожний з них говорив одне й теж саме, але іншими словами.

Тому, о Читачу, від частого та широкого вжитку безцінна фраза «Пізнай себе і ти пізнаєш світ!» звучить буденно і вже не будить вона в тобі, о Читачу, пошуковця Істини.

Інколи світлі знакові слова схожі на золотий динар. Щойно людина викарбує свою думку у словах, як їх своїми голосами підхоплюють інші й, перекидаючи у повітрі, передають далі на всі сторони світу; повторюють, пояснюють на своє розуміння їх прихований сенс, або ж багатозначно мовчать, погладжуючи фарбовані бороди. І коли виголошені раніше слова повертаються знову до того, хто дарував їм життя, вони не мають й половини своєї початкової цінності, так само як і золотий динар з часом тоншає від частого тертя об людські руки, зуби, губи, скрині та гаманці… і врешті зникає, переплавлений на ланцюжок чи перстень…

Спробуй відчути ще раз ці прості слова.

 

Пізнай себе. І ти пізнаєш світ

 

«Як можеш ти чогось досягнути

Без знання, Хто Ти Є?

Як можна щось здійснити

Без знання, Що в Тебе Є?

І якщо ти не знаєш, Як Вибирати

Зі всього, що довкола тебе,

То, коли Вибір хибний,

Ти потрапляєш у халепу,

Не уявляючи навіть, що було би,

Якби ти знав, Хто, Що і Як».

– Пух –

 Бенджамін Хофф, «Дао Пуха»


 

One Response so far.

  1. Одного разу на лекції ми розмовляли з викладачем про те , що в нашому житті найбільший скарб і він нам довів, що найбільший скарб в житті людини- це пізнати себе,ось тому я і дотримуюсь цієї думки.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>