Google+

Оповідь сімдесят третя, у котрій виявляється, що параноя подруга не тільки розвідника, а й селянина

073-paranoia

Людські очікування, о мрійливий Читачу, поміщені у діжку необдуманості, з додатком примітивних дріжджів підозрілості здатні перетворитися на міцний та хмільний напій «упередженої затятості». То я так про параною висловлюся. А що звучить гарно – "Упереджена затятість". І скуштувавши цього напою, людина забуває про все на білому світі, окрім отого свого сподівання, трансформованого у параною.

Можливо навіть сказати, що викривляється сприйняття довколишньої реальності, яка й так, у нормальному, з людського погляду стані, відображається у нашому мозку вельми суб’єктивно.

За прикладом, о допитливий Читачу, далеко ходити не треба. Ось він — у моїй кишені.

Якось один селянин вирішив нарубати дрів, але ніяк не міг знайти свою сокиру. Він обійшов практично все своє обійстя, але даремно — сокири ніде не було. Через це в нього майнула думка, що сокиру хтось поцупив. А після цієї думки, почали приходити підозри.

Раптом на очі селянину потрапив сусідський хлопець, котрий на своєму подвір’ї займався домашніми справами. Селянин поглянув на нього і оторопів: хлопець ходить, ніби чоловік, який вкрав сокиру; розмовляє, ніби чоловік, який вкрав сокиру; стоїть, ніби чоловік, який вкрав сокиру; працює, ніби чоловік, який вкрав сокиру; і, навіть, глузливо поглядає на нього, напевно, насміхаючись в душі над колишнім власником чудової сокири.

«Так і є. Це він вкрав мою сокиру», — вирішив селянин і вже зібрався було поговорити з хлопцем «про сокиру», та з’явилася його дружина із сокирою в руках — виявляється вона у хліву рубала кропиву, а селянин, у своїх пошуках, туди не заглядав.

Зрадів господар знахідці, взяв сокиру до рук і поглянув на сусідського хлопця. Тепер той ходить, як чесний чоловік; розмовляє, як чесний чоловік; стоїть, як чесний чоловік; працює, як чесний чоловік; і, навіть, приязно поглядає на нього, напевно, з пошаною вітаючи такого дбайливого господаря, котрим вважав себе селянин.

Ґазда постояв з хвилю, нічого не второпав, сплюнув спересердя та й пішов рубати дрова.

А ми, о уважний Читачу, підберемо те, що не зауважив простий селянин.

У побуті з таким ґанджем, о Читачу, ще так сяк. А от у бізнесі підозрілий погляд лагідної подруги параної дошкулятиме усім: і керівнику, і підлеглим, і партнерам, і клієнтам.

Хоча, можливо, о Читачу, ступаю я в царину, контрольовану людьми у білих халатах, де компетенція моя вичерпується, проте мушу зауважити, що надмірна підозріливість та недовіра є наслідком конкурентного підходу у веденні бізнесу, щось на зразок професійної деформації.

Звичайно, відсоток підприємців, у кому параноя буйно розквітає у всій своїй красі, досягаючи яскравої клінічної картини, котра слугує за відмінний методичний матеріал для студентів медиків, надзвичайно низький, та все ж — поганий сон; безпідставна тривога за завтрашній день; надмірні переживання за бізнес; постійна напруга в очікуванні нападу конкурентів — перші дзвіночки, на які слід звернути увагу, щоб запобігти міцній дружбі з параноєю. Перепрошую, за надто довге речення.

І ті дзвіночки, о Читачу, можуть так і залишитися дзвіночками, чий передзвін легко глушиться горілкою та іншими психотропними засобами чи заходами, або ж успішно прогресуватимуть далі у повноцінну параною, або ж трансформуються у головний чи серцевий біль; гіпертензію; чи іншу болячку в тому числі і в геморой.

Ще раз перепрошую, о мудрий Читачу, але на цей раз за те, що змушена говорити про не надто приємні речі для твоїх шляхетних вух, але не згадувати про них — означає приховувати щось від тебе, о відвертий Читачу. А всім відомо, що приховуючи щось від когось чи обдурюючи когось в першу чергу приховуєш щось від себе чи обдурюєш себе. А як ти вже, напевно, встиг зауважити о гідний поваги Читачу, я жінка порядна та інтелігентна, поважаюча себе, тебе і всіх верблюдів у нашому каравані. Через це і розмовляю з тобою відверто та щиро.

Також, читаючи ці рядки, ти маєш нагоду, о Читачу, перевірити себе, чи є в тобі щось від того селянина, чи ні. Та спочатку одна теорема, а може вже й аксіома.

Якщо поведінка якоїсь людини викликає обурення чи роздратування у певного суб’єкта, то серед інших можливі й такі причини цього роздратування:

  1. Суб’єкт є схильним і сам поводити себе так, як і людина, чия поведінка викликала у нього обурення чи роздратування;
  2. Суб’єкт заздрить тій людині, бо хотів би вести себе так само, як і та людина, але з тих чи інших причин забороняє собі це робити.

 Тому, о хоробрий Читачу, відверто розкажи собі, що ти відчував, дивлячись на селянина, зітканого із моїх слів у твоїй свідомості?


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>