Історія починається з того, що жив-був колись собі «Магарич» у кількості 5-7 веселих хлопців. І те «колись» було так давно, що той «Магарич» навіть якось інакше називався.
Жив-був «Магарич» так собі – не те щоб зле, але й не те щоб і добре, уся якось воно робилося через… в обхід, словом.
І вирішили хлопці, що їм пороблено, та й пішли до ворожки. А ворожка повикочувала їм яйця, глянула, та й каже:
– Усе зло від того, хлопці, що нема на вас директора.
– Та шо ви, пані ворошка, таке говорите, – щиро здивувався один з магаричів. – Та хіба я не директор?
– Ой не директор… – замість ворожки відповів йому другий з магаричів і дав тому першому змістовного такого потиличника.
Задумався «Магарич» над словами ворожки, але з того нічого не вийшло.
Тоді ще один з магаричів каже до інших з німецьким акцентом:
– О, знаю я одного директора. Він такий дуже директор!
– Ура! – зрадів «Магарич» у повному складі і пішов.
Пішов «Магарич» до того директора, вклонився йому низенько та й каже:
– Стань нам, пане, директором, будь нам за татка, будь нам за мамку, а ми тебе слухатися будемо.
А директор взяв та й погодився. Що на нього найшло?
От з того часу «Магарич» має директором Бутенко А. О. І з того часу файно ведеться «Магаричу», в деяких місцях, навіть, ліпше за інших.
І тепер, коли Бутенко А. О. якось скаже вам: «З мене магарич», то радимо вам уточнити про що, власне, йдеться, оскільки можливі як мінімум два варіанти:
a) Магарич традиційний.
b) «Магарич» студія – збіговисько дотепних, веселих, здорових, сильних хлопців.
Варіант «b», звичайно, виглядає цікавіше, адже дотепні, веселі, здорові та сильні хлопці можуть до різного придатися. Наприклад придумати, створити і організувати вам приємне свято.
