Google+

Оповідь тридцять п’ята, у котрій лунає перше у світі рекламне повідомлення

Сподіваюся, о справедливий і непідкупний Читачу, ти, прочитавши про що йтиметься у цій оповіді, відчув певну долю скепсису. Бо якщо одразу прийняв на віру, те, що дійсно дізнаєшся про перше у світі рекламне повідомлення, то нехай милосердний Аллах пожаліє тебе й позачергово позбавить від надмірної легковірності, бо остання наче граблі серед подвір’я ніби й знаєш, що вони там валяються, але щоразу ніби вперше наступаєш на них та набиваєш на голові чергові гулі. Дехто, щоправда, дає собі ради у дивний спосіб одягає на голову шолом ще більшої віри в те, що, буцім, воздасться йому за це у житті вічному. І так ніби й не так боляче терпіти удари граблями по голові…

Але я трохи відволіклася. Бо ж своїм отаким вступом хотіла я просто сказати: «Довіряй, але перевіряй». Навіть у стосунках зі мною.

Й, певно, так і треба було зробити ще на початку нашої мандрівки — сказати одразу «Довіряй, але перевіряй». Втім, що мені до того? Я ж Шахразада і в тому моя родзинка, як на мене, корисна, цікава та цінна, про що й свідчиш особисто ти, о щедрий на компліменти Читачу. Щоправда робиш ти це мовчки, бо ж тобі ніколи — ти слухаєш мої оповідки, вже 35-ту за рахунком, і, власне, цієї дією підтверджуєш слушність того, що у Шахразади таки є родзинка.

Та досить піаритися.

Отож, перше у світі рекламне повідомлення.

Авторитетно, закликаючи всемогутнього Аллаха у свідки, заявляю тобі, о досконалий Читачу, все, що ти читав чи чув про перше рекламне повідомлення досі: про наскальні малюнки і написи; про римських крикунів; про єгипетських жерців – все це було значно пізніше.

Бо спочатку було Слово.

От, а це вже ближче до істини.

 

Перше рекламне повідомлення, о вибагливий Читачу, прозвучало у ті цнотливі часи, коли милосердний Аллах створив із хаосу Рай; із глини Адама, а з ребра його жінку йому на ім'я Хава[1].

Зробивши це, промовив всюдисущий Аллах:

— О, Адам! Оселися разом з дружиною своєю у райському саду, їжте там досхочу, чого би вам не забаглося, але не наближуйтеся ось до цього дерева, бо опинитеся серед нечестивих.

І все би добре, та непокірний баламут Ібліс, справедливо понижений всезнаючим Аллахом із Ангелів у Шайтани за відмову вшанувати новий проект Всевишнього під назвою «Homo sapiens»; отой Ібліс, він же Сатана, намовив Змія спокусити новостворених людей (хоча дехто вважає, що Сатана особисто цим займався) і звести їх на манівці з праведного шляху, прокладеного у безмежжі Аллахом для правовірних.

Тепер, о шановний Читачу, момент істини — перше в створеному всесильним Аллахом світі рекламне повідомлення з вуст самого Ібліса:

— О, Адам! Чи не показати тобі дерево вічності і неминущої слави?

 

З волі милосердного Аллаха звернуся також і до християнського варіанту опису цієї важливої події, бо у Святому Письмі краще видно, що мала місце саме реклама.

Пам’ятаєш, о Читачу, з чого почав Змій, звертаючись до Єви?

Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?

У відповідь Жінка казала, що можна їсти зі всіх дерев, окрім одного, бо буде їм смерть.

А Змій продовжив:

— Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі і ви станете як Бог, що знає добро й зло.

 

Вах! Мотивація що треба — стати як Бог! І Жінка скуштувала розрекламоване Змієм яблуко, чи що там росло на тому дереві.

Дотримуючись християнської версії, маю всі підстави, о шановний Читачу, стверджувати, що Змій не даремно обрав саме Жінку для впровадження реклами, бо Чоловік, напевно би, встояв перед спокусою. Хоча б тому, що він був очевидцем наслідків потужної PR-акції Господа Бога — сотворення Жінки з ребра. Побачивши таку демонстрацію всемогутності, надовго зникне бажання дослухатися до когось іншого, особливо, коли це суперечить раніше задекларованим правилам.

Так своїми діями Господь Бог підвищив рівень лояльності цільової аудиторії, щоправда тільки певного її сегменту.

 Вочевидь Змій це добре розумів, тому й звернувся саме до Жінки. А далі реклама пішла по нульовому каналу комунікації — спрацювало так зване «сарафанне радіо» і згодом яблуко з’їв Чоловік, чого, зрештою, і прагнув Змій, чи хто там за ним стояв.

 

Одна важлива заувага, о шановний Читачу. Нехай боронить тебе всюдисущий творець наш Аллах, від хибних думок, що, мовляв, якщо Змій першим запровадив рекламу, то вона по суті своїй брудна і брехлива. Аж ніяк, о справедливий Читачу. Чи може ти вважаєш, що Аллах, котрий створив усе суще довкола, і котрий, як видно з цієї оповіді, придумав PR, не додумався б винайти рекламу? Ну, те, що Змій його в рекламі випередив — це інше питання, можливо, він цей винахід просто викрав разом з деякими іншими передовими технологіями. Але факт лишається фактом – Аллах, і велике за це йому подяка, придумав рекламу.

А звідси й усі висновки — реклама стає тим, чим вона стає, лише в руках того, хто нею користується. Бо ж напоумив колись всесильний Аллах розщеплювати атом, а люди що зробили? Бомбу. І хто тому винен?

І якщо хтось втрапив у халепу, то його обдурила не реклама, а ті люди, які ту рекламу замовили й пізніше транслювали в ЗМІ.

Так само як і ніж в руках різних людей може бути різним — ним ж бо можна і хліба накраяти, і людину вбити, і апендицит вирізати…

І нехай твоя реклама, о Читачу, приносить тобі значні прибутки.  




[1] Хава (араб.) — ісламський прообраз Єви. Дослівно перекладається як «джерело життя». Хоча існує інша думка, що слово це означає червонувато-рудий колір темного відтінку.


Post Tagged with

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>