Google+

Оповідь п’ятдесята, у котрій Читач знаходить чарівний перстень царя Соломона

Пригадай, о всепам'ятаючий Читачу, одну з миттєвостей свого благословенного Аллахом життя, коли ти знаходив щось цінне і коли оте щось цінне не треба було, не важливо з яких причин, повертати господарю. Пригадуєш відчуття радості, задоволення та вдячності Долі за прихильність до твоєї персони?

Такі події, о шановний Читачу, схожі на диво — йшов собі, йшов, можливо, похнюпивши голову, думав про щось і раптом — овва! — оце так підфартило — знайшов щось вартісне…

Щоб бути до кінця об'єктивною, вважаю за потрібне зробити відступ і зауважити, що хоча дива й трапляються, проте все рідше і рідше та переважно релігійного характеру…

Та менше з цим. Це, о допитливий Читачу, коротенька ремарка продиктована мені головним редактором наших з тобою, о Читачу, життєвих планів з моїм щирим сподіванням, що вона наштовхне тебе на ідею про самостійне творення усіляких див особисто для себе. Хіба не стало би для тебе приємним дивом, якби ти почав заробляти втричі більше?

А поки ти розпочнеш робити дива особисто для себе, в цю мить тобі щиро і білозубо авансом посміхається Фортуна. Роблю такий висновок, бо, вочевидь, без її доречної допомоги не трапився б нам серед дорожньої куряви чарівний перстень самого царя Соломона.

На твою, о вибагливий Читачу, справедливу вимогу пред'явити коштовний перстень і передати його тобі на зберігання, я могла би послатися на те, що цей перстень вже є на одному з твоїх аристократичної форми пальців, просто він не видимий. Втім, на жодному з твоїх пальців, о шановний Читачу, не спостерігається цього персня і тільки тому, що піклуюся я про твою душевну рівновагу. От уяви — ти знайшов перстень і дуже зрадів від того, а згодом загубив і дуже з того засмутився. Навіщо тобі це? Попри всі твої багатослівні обіцянки бути уважним і берегти цей перстень наче зіницю ока не з'явиться він на твоєму пальці, бо міцний камінь впевненості твоєї розіб'є на шматки долото мудрості народної, яка говорить: «Як прийшло, так і пішло».

Саме тому, о справедливий і врівноважений Читачу, нехай благословить Аллах твій праведний бізнес, знайдений нами чарівний перстень Соломона я покладу у більш надійне місце — у скриньку серця твого, звісно, якщо ти, о шляхетний Читачу, дозволиш мені це зробити.     

Якось мудрому царю Соломону не менш мудрі старійшини подарували золотий перстень із написом на ньому: «ЦЕ МИНЕ», а на словах порадили:

— Соломоне, коли буде тобі дуже складно царювати; коли злість оволодіватиме тобою; коли буде здаватися, що виходу нема; коли втрачатимеш душевну рівновагу, поглянь, що написано на твоєму перстні і душа та розум твої заспокояться.

Так і робив Соломон. Щойно він впадав у відчай, одразу дивився на перстень, читав напис «ЦЕ МИНЕ», заспокоювався і згодом знаходив потрібне рішення проблеми та успішно рухався вперед.

Та раптом настали дуже складні часи. Здавалося, доля випробовує правителя на міцність — складні проблеми одна за одною повставали перед Соломоном наче величезні нездоланні гори. Цар почав поглядати на перстень дедалі частіше і одного разу напис «ЦЕ МИНЕ» не на жарт розлютив Соломона. Він зняв перстень з пальця і вже хотів було жбурнути його в озеро у своєму саду, як помітив всередині, з внутрішньої сторони перстня ще один напис.

Соломон роздивився уважніше і прочитав:

«І ЦЕ МИНЕ»

Все мине, о Читачу, також і радість. А що ж залишиться?     



Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>