PR-стаття про музу Кліо

Якщо вірити останньому розділу книги «П’ятеро в ліфті, не рахуючи музи», муза Кліо впевнено дефілює площею Ринок й деякими іншими вуличками міста Лева.

Проте, якщо вірити здоровому глузду, окресленому сучасними поглядами медицини на психічне здоров’я адекватної людини, то Кліо дефілює виключно у свідомості Алєкса Конічіва, автора цієї книги… і, дякувати корифеям, робить це вона / воно / він поки що без шкоди для суспільства.

І коли керуватися «здоровим глуздом», то цю статтю про Музу Кліо можна й не писати….

Однак, якщо останній розділ книги «П’ятеро в ліфті…» чиста правда?

Тоді Кліо, маючи усі необхідні повноваження і ґрунтовні підстави, може висунути до нас певні претензії:

– Агов! А чого це про мене не написано на вашому сайті?

І хто його знає, а раптом ті претензії ще й доповняться холодною чи вогнепальною зброєю чи блискавками самого Зевса?

Тому гадаємо, що задля профілактики усіляких непорозумінь з небожителями, слід написати одну pr-статтю про Музу Кліо. Хай там як – існує вона чи ні… Зрештою Святого Миколая теж вже давно ніхто не бачив, а він щороку все приходить і приходить. І спробуй сказати, що Миколая нема…

Уявляємо цю картину…

 Львів, неділя 19 грудня, шоста година ранку.

Петрик (засмучено і стривожено):

– Мамо, а де подарунки від Миколая?

Мама (здивовано):

– Петрику, ти такий великий, а ще у казочки віриш. Нема Миколая. А значить і подарунків нема.

Петрик мовчить, оскільки перебуває у глибокому ступорі й намагається пом’якшити наслідки щойно отриманої психотравми.

Бр-р-р-р. Аж мурашки по шкірі побігли.

То ж краще ми оповімо про Музу Кліо зараз і з чистим сумлінням писатимемо щось собі інше далі.

Тут ми ще подумали: «А може добре, що жоден з нас тої Музи не бачив, бо ж раптом все станеться так, як в тій історії…».

Маленький хлопчик зненацька прокинувся серед ночі від шуму у вітальні. Він вирішив поглянути, а що ж там відбувається. Відкрив хлопчик тихцем двері, а там Дід Мороз подарунки під ялинку складає. Хлопчик радісно:

– Ура! Дід Мороз! Значить ти справді існуєш?

Дід Мороз здригнувся від несподіваного вигуку та обернувся на голос:

– Так, існую. Тепер ти знаєш правду, – і, зітхнувши, додав: – І я буду змушений тебе вбити.

Втім, Конічіва живий після зустрічі з Музою, але цей факт аж ніяк не гарантує нашої безпеки, бо Конічіва особа зацікавлена.

Та полишимо мислити Конічіву і перейдемо врешті до Муз (музи з древньо-грецької, «ті, що мислять»).

Музи загалом і Кліо зокрема, як одностайно стверджують численні інформаційні джерела стародавніх греків, є доньками Зевса й титаніди Мнемозіни – богині пам’яті.

І, наводячи тут ці відомості, слід додати, що в той час Зевс вже мав Геру – сестру і дружину в одній особі. Однак, як бачимо, законний шлюб, вочевидь зареєстрований при свідках в Олімпійському РАГСі, не завадив Зевсові залишати своє божественне сім’я усюди, де йому цього жадалося.

І якщо бути до кінця відвертим, то скажемо, що Мнемозіна була Зевсові тіткою, сестрою Кроноса й Реї – батьків правителя Олімпу.

Проте такі родинні переплетення не мали б вас дивувати, адже це були тільки-но початки Світів й минуло зовсім небагато часу з тієї миті, коли з Хаосу з’явилася Гея, народила Урана, взяла з ним шлюб, народила Кроноса і Рею, і Мнемозіну та багатьох інших, котрі нас наразі не цікавлять.

Тож цілком природно, що в ту історичну епоху, куди не кинь палицю, так й втрапиш в якогось близького чи далекого родича. Через це, напевно, Зевс ні на що не зважав, і шлюбив усіх підряд. А Мнемозіна стала його далеко не першою і далеко не останньою коханкою. 

Оволодів Зевс Мнемозіною неподалік від Олімпу, практично у двох кроках від свого головного офісу – в узгір’ї Піерії. Опісля дев’яти бурхливо-пристрасних ночей (певно були травневі свята і Зевс мав вихідні) народилося дев’ять Муз, першочерговою місією котрих було звеселяння богів на Олімпі. Вже згодом вони стали опікуватися мистецтвом, науками та історією.

Калліопа (чудовий голос) – найстарша з дев’яти муз; первісно богиня співів, згодом покровителька епічної поезії й науки, мати Ліна, Орфея, фракійського володаря Реса.

Евтерпа (радість) – покровителька ліричної поезії. Винахідниця флейти.

Мельпомена (співи) – муза трагедії. Спершу її вважали музою пісні взагалі, згодом – журливої пісні.

Полігімнія (багата на гімни) – покровителька красномовства, пантоміми та гімнів. Винахідниця ліри.

Терпсихора (веселий танок) – муза танців і хорового співу. Мати сирен; тісно пов’язана з Діонісом.

Талія (квітуча) – покровителька комедії.

Уранія (небесна) – покровителька астрономії.

Ерато (мила) – покровителька любовної (еротичної) поезії.

Кліо (котра дарує славу) – покровителька історії.

Мешкали Музи на вершинах беонійських гір Гелікон і Парнас, де бере витоки священне Кастальське джерело, звідки власне й береться усе натхнення та креативність. Втім, найулюбленішою резиденцією Муз було узгір’я Піерії, що й не дивно – тут же їх зачали.

Але не плутайте справжніх Муз з піерійськими. Останні – 9 дочок македонського царя Піера. І вони, о Боги, мало того, що нерозважливо носили імена Муз, так ще й наважилися кинути їм виклик на змагання зі співу… Наївні селючки… Звичайно, Музи перемогли і перетворили піерід на сорок.

Мають Музи й свого безпосереднього керівника – шефа – Музагета, себто проводиря, ну щось на зразок продюсера. І ним є ніхто інший, як Осяйний Бог Світла, Музики й Медицини Аполлон, син Зевса й Лето, брат Музам за батьком… Кумівство популярне віддавна…

Подейкують, що інколи Аполлона заміщав його братик – Адоніс, син Зевса й Семели. Проте, якщо й таке мало місце, то дуже рідко, бо Адоніс, одразу по тому, як вдруге народився із батькового стегна, мав багато роботи й клопотів – одні промоцій ні заходи по просуванню виноградного нектару передбачали численні й тривалі відрядження та запої… А про інші його, не менш цікаві, пригоди я й не згадую…

Аполлон вдався у свого татка – він наполегливо орав плодючу й принадну борозну жіночої втіхи і радості. Не все, щоправда, на цьому лоні йому вдавалося, але все ж він таки Бог, то ж переважно отримував, чого прагнув. За винятком деяких випадків. Наприклад одного разу Аполлоном погребувала й безсоромно дала від нього чосу німфа Касталія, донька Ахелоя. Вона, не бажаючи бути пійманою, перетворилася на джерело. Та це й на краще, бо кастальське джерело… дивіться вище…

За сімейною традицією спокусив Аполлон і своїх Муз сестер. Користуючись своїм службовим становищем, він приголубив усіх їх дев’ять. Однак, судячи з усього, Музи теж були не проти. І от славетні музики Лін, Орфей та корибанти – жерці богині Кібели, й певно інші є справою рук, чи то пак іншої частини божественного тіла Аполлона.

З 9-ти Муз на цікавить Кліо – покровителька історії. І що ще додати не знаємо…

…Хіба що додамо наступне…

Та, попереджаємо – це звучатиме дуже, як би то висловитися, надумано і місцями самовпевнено.

Однак мусимо висловитися і позбутися цього припущення з наших голів. Інакше воно переслідуватиме й мучитиме нас до скону. А мучитися через якогось там Конічіву, хай, навіть, з Музою Кліо в купі, не маємо жодного бажання.

Словом, нам видається, що нам відомо пояснення, чому Муза Кліо прихильно ставиться до Конічіви. А то, з якої ж це радості Муза особисто приносила б простому смертному цілий машинопис? Ну, там у щоку поцілувати, чи у тім’я, чи надиктувати щось то загально відома практика. А от машинописи носити – забагато честі…

Але розхристане життя на горі Олімп та в її околицях дає нам привід припустити, що, можливо, Кліо, прийнявши кохання, пестощі, а з ними разом й сім’я чи то Аполлона, чи то кого іншого (за ними всіма ж не встежиш), народила якось Конічіву… на горі Фудзіяма…

А чому ні? Народила ж Кліо Гіакінта (Гіацинта) від спартанського царя Амікла? Народила ж Афродіта Енея від Анхіса?

І та ж Афродіта Енею усіляко допомагала, виділяла його своєю турботою поміж простих смертних. А що Кліо, хіба гірша? Тому, гадаю, Кліо на засадах родинного олімпійського щастя могла й підкинути синочку Конічіві машинопис…

І на цьому досить… Бо відчуваємо, що понесе нас ота ріка вільних асоціацій поміж берегів красномовства у таку далечінь, що назад дороги не знайдемо.

Згадали про Кліо й досить.