Google+

Оповідь двадцять третя, у котрій Читач отримує корисного листа від Бенджаміна Франкліна

О хоробрий Читачу, ти, напевно, погодишся зі мною, що у цьому житті, і на це, вірогідно, була воля милосердного Аллаха, може трапитися все, що завгодно. Деякі мислителі навіть авторитетно стверджують: «Ймовірність натрапити за рогом найближчого будинку на живого доісторичного динозавра, поголів'я котрих колись стрімко зменшилося до нуля з досі невідомих нам причин, у відсотковому співвідношенні є 50 на 50 — або ви його зустрінете, або не зустрінете».

Втім, я про інше. Про те, що раптом ти, о вигадливий Читачу, шукаючи відповідь на якесь складне для себе запитання, відкрив навмання цю книгу з надією знайти підказку саме на цій сторінці. Тому я, аби допомогти тобі, о Читачу, цитую тут з одного листа Бенджаміна Франкліна, чиє обличчя добре відомо затятим колекціонерам сучасних грошових знаків.

Дядько Бен пише про метод логічного розмірковування для прийняття того чи іншого рішення. Як на мене влучно сказано і сподіваюся його підхід неодноразово допоможе тобі, о підприємливий Читачу, в твоєму бізнесі.  

«У справі настільки для Вас важливій, в котрій Ви просите моєї поради, я не в змозі, по причині відсутності достатніх знань щодо її обставин, рекомендувати Вам, яке ж рішення слід прийняти. Проте, якщо є на те Ваша згода, я підкажу Вам, як його прийняти. Схожі важкі ситуації є проблематичними ще й тому, що при розмірковуванні над ними у свідомості нашій не присутні раптом усі аргументи «за» і «проти», але з’являються спочатку одні, а потім — інші, й тоді перші зникають з поля уваги. Тому розум наш почергово захоплюється різними намірами і устремліннями, також до них приєднується невизначеність, що й породжує певне сум’яття.

І щоб позбутися цього, я маю звичку, розділивши пів аркуша лінією на дві колонки, заносити в одну аргументи «за», а в іншу — аргументи «проти». Потім, після трьох чи чотирьох днів роздумів, я коротко записую під відповідним заголовком різні думки «за» і «проти», що спали мені на думку в різний час. Зібравши їх таким чином разом перед очима, я насмілююся на те, щоб почати зважувати властиву їм вагомість. Коли трапляються мені два аргументи (по одному з кожної сторони), котрі видаються мені рівними, я викреслюю їх обидва. Якщо трапляється один аргумент «за», рівнозначний двом аргументам «проти», я викреслюю усі три. Якщо, згідно мого розуміння, два аргументи «проти» врівноважуються трьома аргументами «за», я викреслюю всі п’ять і, рухаючись так, відшукую, що може мати вирішальне значення. І якщо протягом одного чи двох днів подальших роздумів нічого нового не з’являється, значущість наявного не додається до жодної зі сторін, я приходжу до відповідного рішення. Й хоча вагомість аргументу не може вимірюватися з точністю, притаманною алгебраїчним величинам, однак, коли розмірковуєш над кожним аргументом окремо та порівнюєш його зі всіма іншими, що є перед твоїми очима, я вважаю, що зможу отримати більш розумну думку та буду менш схильний робити хибний крок. Я виявив величезні переваги під час складання таких рівнянь, в заняттях, які цілком можливо назвати повчальною алгеброю розсудливості».

І як мені, о здогадливий Читачу, не кортіло вписати декілька своїх думок разом зі словами поважного Бенджаміна Франкліна у його листі, все ж я утрималася від цього бажання.

Лише хочу додати до цього послання відповідь на одне твоє запитання, яке рано чи пізно виникне, звичайно, якщо метода ця зацікавить тебе, і яке звучатиме приблизно так: «А що, коли в результаті виявляться викресленими усі аргументи «за» і всі аргументи «проти»?».

Тоді, о шановний Читачу, справа ця не вартує інвестицій в неї дорогоцінних твоїх часу та уваги, не кажучи вже про гроші та інші матеріальні цінності.  


zp8497586rq
Post Tagged with ,

Comments are closed.