Google+

Оповідь сорок сьома, у котрій з легкої руки Шахразади сватання проходить гладко і всі задоволені один одним

О мудрий і вибагливий Читачу, не перестаю я і не втомлююся дивуватися волі всемогутнього Аллаха, згідно якої відбуваються усі процеси у безкрайньому Всесвіті й в тому числі у моїй світлій голові. Бо ж хіба не дивом є чудернацький перехід від «конструктивної байдужості до результату» до цієї оповідки про сватання, яка мимоволі згадалася мені, щойно завершила я цитувати тобі, о вдячний Читачу, нетлінні слова шановного пана Діпака Чопри.

Чомусь саме зараз пригадалася мені ця правдива історія, однією із головних героїнь якої мала честь я бути в ті далекі славнозвісні часи 1000 і однієї ночі у палаці Шахріяра.

А втім, зв’язок я вбачаю. Бо, відверто кажучи, тоді мені був абсолютно байдужим результат мого сватання, адже йшлося не про моє одруження. Але таке ставлення аж ніяк не знизило якості моїх послуг. І Аллах цьому свідок.

У другого візира царя Шахріяра, колеги мого батька по міністерському ремеслу, була чарівної вроди донька на ім’я Земфіра.

Величне Сонце пестило і ніжило її своїм теплом, сповнюючи дівчину сяючою красою…

Щедрий Місяць особисто подарував її сріблястий сміх, схожий на переливчастий гомін тендітних дзвіночків…

Стрімкий легіт…

Однак, о Читачу, тут я перервуся. Думаю, цього досить, бо коли розповідати про Земфіру, то можна довго перераховувати та лірично оспівувати її тілесну і душевну красу, чим, до слова, і займалися численні принци та багатії — ті, котрі пропонували їй і руку, і серце, й інші частини свого сановитого тіла.

А що Земфіра? Вона симпатизувала бідному, але красивому і порядному; щирому і чесному водовозу Юсуфу.

Ти посміхаєшся, о кмітливий Читачу, передбачаючи класичне «мило»: вона багата, він бідний, а родичі та доля проти них. Та не поспішай з висновками, тобі ж розповідає Шахразада і попереду оригінальний сюжет. Дозволь тільки, о шляхетний Читачу, ввести тебе в курс справ.

Так, дівчині подобався Юсуф, але вона була настільки добре вихованою в традиціях аристократичної родини, що симпатія не могла перерости в кохання, здатне надихнути її на вчинки в стилі Джульєтти. Їй заважало переконання, що вона має вийти заміж за рівного. Звісно деякий час вона вагалася і ще відмовляла усім принцам та багатіям, пояснюючи свій вчинок тим, що, буцім, їй ще рано одружуватися й підсвідомо сподівалася на якесь диво. Та батько наполягав. І не складно було передбачити її майбутнє  — врешті вона би вийшла заміж за того, кого би вибрав батько й не дала би розквітнути пахучій троянді кохання у саду свого серця.

А що ж Юсуф? Парубку подобалася Земфіра, проте він і думати боявся не те що одружитися з нею, а й просто познайомитися — хіба ж він, простий водовоз, вартий такого щастя.

Але милостивий Аллах вирішив зробити все по-іншому. І ось, якось завітавши до мене, мій батько між іншим оповів мені історію цих двох молодих людей та промовив:

— Бачить моє серце, Шахразадо, — ці двоє створені одне для одного. Й Аллаху буде прикро, якщо ці дві смиренні правовірні душі не воз’єднаються у щирому коханні. Чи не могла б ти, доню, якось посприяти волі Аллаха? Легко і не нав’язливо, поважаючи вірування і традиції кожного з них? Я би цим і сам зайнявся, та в мене багато державних справ…

Дякувати Аллаху, у мене державних справ, окрім нічних казок із Шахріяром, на той час не було і я в один день майстерно, наче досвідчений факір, усе влаштувала.

Наступного ранку я була вже у водовоза Юсуфа і запитувала його:

— Юсуфе, хочеш бути першим помічником, правою рукою Рахімбая — найбагатшого і найвпливовішого міняйла нашого міста, чиї обмінні лавки практично на кожній вулиці?

— Не для мене така робота, — відмовив водовоз.

— А якщо разом з цим ти будеш чоловіком Земфіри? — запропонувала я.

— Ну, тоді це інша справа, — погодився хлопець.

Близько 11-ї ранку я розмовляла з Рахімбаєм:

— О, Рахімбаю, нехай Аллах примножить твої багатства та обдарує тебе званням почесний олігарх усієї Середньої Азії, хочеш, твоїм першим помічником, твоєю правою рукою, буде водовоз Юсуф?

Міняйло якраз курив кальян, тому аж закашлявся від несподіванки:

— Ти, що Шахразада, знущаєшся з поважного чоловіка? Навіщо мені той голодранець?

— А якщо він буде зятем другого візира? — хитро запитала я.

— Ну, тоді це інша справа, — задоволено всміхнувся Рахімбай.

Опівдні мені вдалося зустрітися з другим візиром:

— О, світоче мудрості! — почала я. — Чи бажаєш ти, щоб твоїм зятем став водовоз Юсуф?

Візир замахав руками зі страху:

— Не лякай мене так Шахразадо! То був, напевно, дурний жарт? Біднякам не місце у нашій родині. Он у мене на подвір’ї цілий табун принців та багатіїв.

— О, зразок, доброчесності, — вела далі я. — А якщо він буде першим помічником, правою рукою самого Рахімбая?

— Ну, тоді це інша справа, — обличчя візира задоволено зобразило посмішку.

Після відвідин візира я мала смачний обід і одразу по ньому, десь близько третьої години дня вела розмову із донькою візира:

— Земфіро, хочеш вийти заміж за першого помічника Рахімбая? Батько згоден.

— Навіщо він мені здався? — зітхнула дівчина.

— А якщо він буде водовозом Юсуфом? — уточнила я.

— Ну, тоді це інша справа, — засміялася дівчина і враз зашарілася.

Весілля справили, здається, того ж місяця.

Цей підхід, о допитливий Читачу, називається човниковою дипломатією (або човниковим маркетингом), коли:

 1)  По-перше. У переговорний процес між двома сторонами (тут Юсуф і Земфіра) залучаються:

 a)  Третя сторона (тут міняйло Рахімбай);

 b)  Представник референтної групи (тобто людина, котра має вплив на прийняття рішення однієї зі сторін, тут батько Земфіри).

 2)  По-друге. Кожному з учасників переговорного процесу пропонуються ті переваги та вигоди купівлі/продажу, які цікаві саме їм, тобто, «об’єкт продажу» Юсуф позиціонується в одній ситуації як «зять візира», а в іншій як «перший помічник Рахімбая», хоча насправді він тільки водовоз. Поки що. Адже він стане і тим, і тим, якщо сторони дійдуть згоди.

Звісно, все могло би пройти значно простіше Якби Юсуф, Земфіра та її батько не зважали на власні стереотипи (які я не даремно описувала на початку оповіді), то змогли би побачити самі усі вигоди, перша з яких щасливе життя молодят. Але ж вони не бачили Рахімбая, а я побачила і показала їм перспективу такого союзу, зробила певні кроки замість них, ну та й значно пришвидшила події в часі.

Відчуваю, о підприємливий Читачу, тобі кортить побачити як цей підхід працює на практиці.

Ну дивися.

Шахразадо, напиши нам багато цікавих казок.

Навіщо це мені?

А якщо ми заплатимо тобі грошей?

— Ну, тоді це інша справа.

***

Хочете продавати казки Шахразади?

Навіщо це нам?

А якщо партнером виступить відомий бренд, авторитет якого підніме продажі?

— Ну, тоді це інша справа.

***

Хочете інвестувати у казки Шахразади?

Навіщо це нам?

А якщо їх гарантовано продадуть у відомому книжковому супермаркеті?

— Ну, тоді це інша справа.

***

Люди, будете купувати нову книгу?

Навіщо вона нам?

А якщо це «Ще тисяча і одна оповідка» від самої Шахразади?

— Ну, тоді це інша справа.


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>