Google+

Трансментальний express

« – Чи довго чекати перемін до кращого?

– Якщо чекати, то довго».

Без коментарів

norman6-a-2

«Шановні пасажири, займіть будь-ласка ваші місця, згідно придбаних квитків. За мить наш трансментальний експрес покине станцію «Шаблон № 45» і на всіх парах попрямує до станції «Натхнення».

Звісно, ми можемо уявити процес появи натхнення якось інакше, без експресів та вокзалів, без квитків та черг до кас. Однак питання «Як отримувати натхнення?» залишатиметься відкритим.

Щойно ми описали один із численних способів як досягнути бажаного натхнення. Усе зрозуміло, правда ж? Є тільки одне питання, вірніше два: «Де каса?» і «Скільки коштує квиток на трансментальний експрес?».

Чи може у вас якось інакше з цим питанням?

Чи може вам байдуже? Бо ви просто сидите й чекаєте з думкою: «От прийде натхнення і розпочну працювати».

І от, поки оте натхнення до нас йде, а робота ─ не вовк, в ліс не втече, спробуємо поміркувати, як потрапляти завжди і вчасно на трансментальний експрес і досягати бажаного стану ─ натхнення.

На нашу думку, перш ніж зрозуміти «як?», варто спершу визначитися у питанні «а що ж воно таке оте натхнення?».

Що таке натхнення? Чи воно для кожного окремо інакше? Чи, можливо, існує загальний опис поняття «натхнення», який пасує кожній людині?

Ми спробуємо описати тут свої думки, а ви відзначте собі, що є близьким до вашого світогляду.

Натхнення ─ це радше певний різновид настрою, коли я хочу щось робити, коли я маю достатній енергетичний ресурс для цього (ентузіазм), коли я цілеспрямовано зосереджуюся у цій роботі та маю чітко поставлені завдання.

Суб’єктивно перебіг натхнення супроводжується радістю, бадьорістю, безтурботністю, спокоєм (відсутністю тривог та страхів). По суті ми, як креативна система, відкриті, нас не стримують жодні шаблони. Образно кажучи, ми відкрили вікно і в кімнаті яскраво світить сонце і дме свіжий вітер.

В цілому ─ така собі ейфорія, піднесення, політ, збудження.

Причому, слід зауважити, що натхнення стосується не тільки творчої роботи, а й будь-якої іншої.

Чи можливо натхненно підмітати вулицю? Так.

Чи можливо натхненно керувати тролейбусом? Так.

Чи можливо… Так. Можливо все. І можливо саме тому, що нам подобається той процес, який ми робимо.

Відтак ключовим аспектом, важливою передумовою виникнення натхнення є наявність «хочу». Я хочу це робити, займатися цим, бо це моє покликання. Я для цього тут. Як то кажуть, краще добре продавати вино, аніж погано продавати ліки.

Отже на цей момент можемо з впевненістю констатувати: «Натхнення приходитиме швидше і частіше, якщо я займаюся улюбленою справою».

Важливий висновок.

Ще одне узагальнення.

Виглядає так, хоча ми не претендуємо на об’єктивність, що натхнення це ─ готовність діяти ментально, або ж матеріально.

Ментально, означає видати чи зафіксувати своє нове, або вже існуюче бачення, думку, ідею, концепт.

Під «матеріально» маємо на увазі реалізовувати, втілювати в життя ідеї чи проекти.

…А можливо натхнення це і є щастя?

«…Щастям є щось таке ВЧАСНО і ДОРЕЧНО, з додаванням ще чогось»[1].

На нашу думку про натхнення можна сказати так само: «щось таке вчасно і доречно…».

І тут в цю мить ми підбираємося до дуже цікавого і незвичного висновку:

Натхнення ─ це природний стан людини, який супроводжує її всюди і завжди.

Тобто, а пріорі, нас має нести хвиля радості, ейфорії, задоволення, піднесення. Тобто, якщо ми не відчуваємо натхнення у своїй щоденній діяльності, це ─ не природно. Кожен крок нашого життя мав би відбуватися з натхненням. Ми натхненно прокидаємося, відкриваємо очі, варимо собі каву, ходимо в туалет. До речі про туалет і задоволення фізичних потреб.

Дзенська притча.

Якось чанський наставник Ю-юань прийшов до чанського майстра Хуейхаю, аби отримати настанови щодо суті Чань і запитав:

─ Чи є у плеканні Шляху якісь таємні настанови?

─ Є! ─ відповів Хуейхай.

─ А які ж вони оті таємні настанови?

─ Зголоднів ─ поїш, втомився ─ відпочинь!

─ А хіба звичайні люди не так чинять у своєму житті? Чим же вони тоді відрізняються від чаньських наставників? ─ не зрозумів Ю-юань.

─ Звичайні люди, коли їдять, весь час думають про щось інше. Коли вони сплять, думки їхні в хаосі, і вони весь час про щось турбуються, ─ відповів Хуейхай.

 

І це ще півбіди, шановний Хуейхаю. Є люди, які взагалі вчасно не відгукуються на потреби свого фізичного тіла. Вони протягом робочого дня терплять голод, втому, малі та великі потреби, словом постійно напружуються. Я не хочу сказати, що це погано терпіти. Вочевидь у кожному випадку є свої причини, аби терпіти.

 

Що вас бентежить у цю мить? Утопічність твердження про тотальне натхнення «тут і тепер», «завжди і всюди»?

В уяві зринають 7 000 000 000 людей на планеті Земля, яким просто «добре», які задоволені життям які не переймаються всілякими дурницями, в першу чергу боротьбою за: місце під сонцем чи лідерство; або боротьбою з: бідністю чи туберкульозом…

Звучить щонайменше не звично. Але і це можливо. Бо можливо все.

Проте нам байдужі усі 6 999 999 999 людей, бо ми думаємо в першу чергу про себе, і правильно, треба сказати, робимо.

Тож повернемося до локальних проявів натхнення і зупинимося на думці, що натхнення нас інколи навідує і керувати ним складно (якщо неможливо), бо воно приходить спонтанно, коли собі забажає.

За природою своєю натхнення легке, незбагненне, норовливе й готове у будь-яку мить зникнути, покинувши нас, бідних, напризволяще.

І що робити?

Вихід з цього питання, звичайно, є.

Якщо ми погоджуємося з тим, що не можемо керувати натхненням (ані власним, ані дарованим нам музами чи іншими істотами), то ми можемо сприяти виникненню натхнення.

І в цьому контексті важливими складовими, що піддаються впливу і опосередковано сприяють виникненню натхнення, на нашу думку є: атмосфера; фізичний стан людини; наявність вхідної інформації; володіння методиками.

Ви звісно маєте повне право скласти свій комплекс факторів впливу на натхнення. Ми ж перейдемо до побіжного опису своїх. Можливо з того вам щось стане в нагоді.

 

Атмосфера. Організуйте довкола себе робоче місце. Зробіть його приємним, чистим, комфортним, одним із улюблених. Більше світла, більше свіжого повітря і більше простору. Під час роботи може мати місце творчий безлад, але завершивши, наведіть порядок. На столі ─ лише потрібні речі.

Фізичний стан. Якщо ви виспалися, якщо у вас нічого не болить, якщо ви ситі, якщо ви здійснили усі свої сексуальні фантазії, якщо вас не турбують і не хвилюють якісь проблеми, якщо ви задоволені тим, що маєте і оптимістично дивитися у майбутнє. Або взагалі нікуди не дивитися, бо й так зрозуміло, що все гаразд, то погодьтеся, до роботи ви готові на всі сто.

Хоча може бути цілком навпаки ─ чим голодніший, тим більше натхнення. Ну, в кого як.

Також для появи натхнення є важливим таке вміння як «зчеплення з табуреткою». Просто сідайте та робіть. Техніка стара як світ, але дуже дієва у подоланні так званих ментальних блокад ─ спротиву до діяльності чи творчого застою.

Але, увага, без фанатизму. Є ситуації, коли не варто ґвалтувати себе. Не мучтеся і забийте.

Також, коли не хочеться працювати, запитайте себе, «А що я врешті хочу в цю мить?». І по можливості задовольніть це бажання. Якщо воно дійсно ваше.

Словом, жодного насилля над  собою.

Інформація. Чітко ставте перед собою задачі та систематизуйте вхідну інформацію. У такому випадку, коли ви бачите ціль, натхнення приходить швидше.

Методичний підхід. Використовуйте креативні методики для пошуку нових ідей. Деякі з них представлені у розділі «Дохлі коні та креативні рішення» цієї книги.

 

І це, напевно, на разі все про натхнення. Хоча ми могли би ще розповісти про творчий транс, про камлання на слоган чи концепцію, але то десь іншим разом.

Найменше, що ви можете взяти з цього розділу, це ─ наступний висновок:

Натхнення ─ процес не керований мною, проте існують певні фактори, що сприяють його появі, і, власне, на них я вплив маю. Просто визначте які і організовуйте свою діяльність відповідним чином.

Зробіть ще практичну вправу і переходьте до наступного розділу.

 

Практична вправа № 6

Уявіть собі що ваше натхнення це ─ якась особа, жива людина, чи інша істота. Опишіть цю людину у найменших дрібницях. Максимально візуалізуйте цю людину-натхнення, побачте її і поспілкуйтеся з нею.

Поставте їй запитання, які вас хвилюють щодо натхнення, наприклад: «Чому ти не прийшов -ла, вчора, коли потрібно було зробити певне завдання?», «Що зробити, аби ми були завжди разом?».

Тобто поспілкуйтеся з нею. Що вона вам говорить? Що рекомендує?

Згодом, якщо домовитися з людиною-натхненням, ви зможете викликати її за своїм бажанням і разом працюватимете над поточними завданнями.




[1] А. Ф. Вельтман, роман «Щастя ─ нещастя»


2 Responses so far.

  1. s1gh6 коментує:

    Так. Дуже хороша і допоміжна стаття. Також я помітила, що натхнення приходить тим частіше, чим більше ти працюєш. Наприклад, після відпустки чи затяжних вихідних працюється набагато важче. А якщо працювати декілька днів підряд, креатив так і пре. Головне, знати, коли зупинитися і не "згоріти". Щоб цьому запобігти, я веду паперовий щоденник, кожного дня щось записую тако, для себе. Але це не панацея, усіляке буває.
    А також, часом настільки пре, ідеї прямо вибухають, що до роботи так і не станеш. Тому і натхненням треба вміти керувати.

    • рекомендую ментальну карту. Коли зявляється у голові багато ідей, то їх варто випустити на волю. Існує два варіанти: або їх зафіксувати, або забити на них. перший варіант, звісно практичніший. Власне ментальна карта допомагає сісти і швиденько зафіксувати ключові моменти, а потім повернутися до тієї ідеї і при потребі її розвинути.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>