Оповідь перша, за посередництвом котрої Шахразада висловлює Читачеві своє єдине побажання

Ось, о відважний Читачу, ми стоїмо удвох на порозі твоєї рідної домівки, де так затишно і тихо серед звиклого умеблювання з твоїх поглядів та переконань; де твоя нога безпечно ступає м'якими килимами стереотипного мислення і де любо тобі, о Читачу, мешкати, бо не лишилося нічого незвіданого у твоїй домівці, нічого, що могло би потривожити твій спокій.

А поки ти слухав мене, о уважний Читачу, чийсь голос промовив: «Великий Аллах над нами; ну, поїхали», візник відповів йому: «Великий Аллах!», і наша старенька гарба[1], порипуючи своїми величезними колесами вже рушила вслід за твоїм караваном, залишивши позаду і ставок, і млинок, і вишневенький садок — виважене і легко передбачуване домашнє життя пересічного обивателя.

Скажу відверто, невідомо, що з нами трапиться. А на твоє простакувате запитання: «Коли завершиться наша подорож?», відповім: «Дізнаємося тоді, коли наша подорож завершиться».

І поки наша гарба ще не покинула межі міста, насмілюся, о, вірний супутнику, висловити тобі одне-єдине побажання, яке, сподіваюся, ти виконаєш.

Але спочатку оповідь.

Одного разу Акбару, царю Індії, надіслали в подарунок три абсолютно однакові золоті фігурки та листа. В листі говорилося, що кожна з фігурок має своє значення та цінність.

Акбар покликав своїх радників та наказав їм визначити відмінності між фігурками. Довго вчені мужі зважували їх, вимірювали довжину, перевіряли пробу золота, але так і не змогли виявити ані зовнішніх, ані внутрішніх відмінностей. Вони лишень знизували плечима, тим самим визнаючи свою безпорадність.

Тільки мудрець Бірбал все не здавався. Він знайшов маленькі отвори у вухах фігурок і засунув в них тоненьку золоту дротинку. У першої фігурки кінець дротинки вийшов із правого вуха, у другої — із рота, а в третьої — через пупок.

Хвилю подумавши, Бірбал промовив:

— Рішення загадки знайдено. Перша фігурка символізує людину, у якої в одне вухо влітає, а з іншого вилітає. Друга нагадує людину, котра, ледь дослухавши сказане, одразу ж поспішає розповісти про це іншим, не завдаючи собі справи, щоб подумати над цим. Третя ж фігурка подібна до того, хто запам’ятовує почуте і прагне пропустити це через власне серце. Ця фігурка найбільш цінна серед трьох.

Наша подорож, о сповнений наснаги Читачу, буде корисною для тебе, якщо кожну оповідь, котра прилине до тебе з моїх вуст, ти зважиш на своїх терезах, одна чаша яких твій розум, а друга — твої відчуття. Тільки тоді ти осягнеш істинну міру цінності отриманого знання та спосіб практичного його застосування особисто для себе.

Тому прошу тебе, о Читачу, будь уважним та розсудливим.

«Хай благословить вища мудрість нашу бесіду і пошле тобі дар розуміння, а мені – дар ясності і глибини в моїх словах», — так казав Один з Тих, Що Мовчать І Осягають.

І нехай благословить милосердний до своїх творінь Аллах, нашу шляхетну подорож.