Що таке червоний колір? Пристрасть, вогонь? А чи може він асоціюватись із спокоєм та відпочинком? Ще б пак, адже вогонь розпалює люльку, а люлька розкурює дим та й несе далеко у роздуми про життя й себе в ньому… про щирість визнати себе різного з усіма своїми звичками. Влаштовуйся зручніше, читай і дивись далі.
«Червоний – це вогонь, це жар, це горіння, – говорить Трухімович. – Але для мене червоний – це неоднозначний колір. Він навіть суперечливий у якихось моментах. З одного боку, він сигналізує про небезпеку, з іншого боку, він приваблює до себе… А з третього боку, це колір, який робить тебе яскравим і ти стаєш помітним. А ще це вияв якоїсь агресії, або ж це активність, лідерство. Ще з якогось боку це грубість і нахабство».
«Червоний – це вогонь, це жар, це горіння, – говорить Трухімович. – Але для мене червоний – це неоднозначний колір. Він навіть суперечливий у якихось моментах. З одного боку, він сигналізує про небезпеку, з іншого боку, він приваблює до себе… А з третього боку, це колір, який робить тебе яскравим і ти стаєш помітним. А ще це вияв якоїсь агресії, або ж це активність, лідерство. Ще з якогось боку це грубість і нахабство».
А про що ж сигналізує людям Трухімович у червоній футболці?
«Коли я обираю футболки, я не замислююсь над тим, яку ж взяти. Це все відбувається інтуїтивно. Але можу сказати, що я рідше ношу білу і чорну. Взагалі, мені подобається, що є шість різнокольорових футболок і не потрібно більше нічого вигадувати – ні сорочки, ні майки якісь. Мені взагалі того надлишку не потрібно».
Червоний, колір вогню, для Трухімовича означає ще й куріння люльки. Він, до речі, має кілька люльок, адже кожна має відпочивати після куріння кілька днів.
«Я би не назвав це навіть курінням, це скоріше якесь проводження часу, це ритуал. Ти маєш присвятити їй час, аби забити, покурити, потім почистити її. Можливо, це своєрідна медитація, розмірковування, але така, для релаксу і відпочинку. Люлька мені не для того, аби генерувати ідеї, а для того, щоб відпочивати. Я люблю на завершення дня забити люльку і покурити її, але не частіше, аніж раз на день я це роблю, аби розслабитись.
Які ще види релаксіції у мене є? Не напружуватись, – сміється креативний самурай. – Не скажу, що мені це аж так вдається, але я прагну до конструктивної безтурботності, до легкого ставлення до себе й до життя.
Як почалася моя історія із люлькою?.. Я курив сигарети і кинув це. А потім у якийсь момент згадав, що в Пальчевського є люльки, і пішов, купив собі. Відразу на «Вернісажі» зустрів одного з членів Клубу, мене сюди запросили і от…
Разом з люлькою це також і товариство, Lviv Pipe Club, з яким ми проводимо спільний час. Це і контакт з європейськими друзями, це культурний обмін. А коли ми проводимо ці заходи, то ми ж так само представляємо Україну. Адже традиція паління люльки – дуже давня. Якщо подивитись історичні розповіді, то українськи козаки завжди згадуються із люлькою, і на зображеннях так само – козак Мамай зображений із люлькою. Та й пісня про Сагайдачного, де він лишав жінку, міняв на люльку і рушав у похід…»
«Коли я обираю футболки, я не замислююсь над тим, яку ж взяти. Це все відбувається інтуїтивно. Але можу сказати, що я рідше ношу білу і чорну. Взагалі, мені подобається, що є шість різнокольорових футболок і не потрібно більше нічого вигадувати – ні сорочки, ні майки якісь. Мені взагалі того надлишку не потрібно».
Червоний, колір вогню, для Трухімовича означає ще й куріння люльки. Він, до речі, має кілька люльок, адже кожна має відпочивати після куріння кілька днів.
«Я би не назвав це навіть курінням, це скоріше якесь проводження часу, це ритуал. Ти маєш присвятити їй час, аби забити, покурити, потім почистити її. Можливо, це своєрідна медитація, розмірковування, але така, для релаксу і відпочинку. Люлька мені не для того, аби генерувати ідеї, а для того, щоб відпочивати. Я люблю на завершення дня забити люльку і покурити її, але не частіше, аніж раз на день я це роблю, аби розслабитись.
Які ще види релаксіції у мене є? Не напружуватись, – сміється креативний самурай. – Не скажу, що мені це аж так вдається, але я прагну до конструктивної безтурботності, до легкого ставлення до себе й до життя.
Як почалася моя історія із люлькою?.. Я курив сигарети і кинув це. А потім у якийсь момент згадав, що в Пальчевського є люльки, і пішов, купив собі. Відразу на «Вернісажі» зустрів одного з членів Клубу, мене сюди запросили і от…
Разом з люлькою це також і товариство, Lviv Pipe Club, з яким ми проводимо спільний час. Це і контакт з європейськими друзями, це культурний обмін. А коли ми проводимо ці заходи, то ми ж так само представляємо Україну. Адже традиція паління люльки – дуже давня. Якщо подивитись історичні розповіді, то українськи козаки завжди згадуються із люлькою, і на зображеннях так само – козак Мамай зображений із люлькою. Та й пісня про Сагайдачного, де він лишав жінку, міняв на люльку і рушав у похід…»
True colors of Трухімович
А який колір тобі більше до вподоби?
Інші матеріали