Зачепивши тему потойбіччя нам вдалось дізнатись про Трухімовича дещо цікавеньке:
“Мені подобається гуляти на кладовищі, тому що там завжди тихо. Хтось казав правильну думку нема чого мертвих боятися, треба живих боятись. Мені подобається Личаківський цвинтар, архітектура там гарна, склепи різні. Там тихо, спокійно і цікаво. Треба буде якось погуляти там вночі. Якщо говорити про темну, чорну ніч, то я дуже не люблю працювати вночі, то не для мене, краще зранку”.
Нам здавалось, що копірайтер з таким досвідом писав уже про все на світі, але то не зовсім так. Трухімович зізнався, що некрологів ще не писав.
“Чорний дуже добрий для бекґраунда, для тла, на якому дуже добре видно якісь яскраві елементи, і, власне, чорний відтінює яскравість інших кольорів. Так само як мовчання відтінює розмову, чи навпаки галас – тишу. І щоб, справді, збагнути ту тишу, потрібно спочатку відчути галас. Тому чорний є важливим, можливо, навіть і основним.”
Сергій Трухімович поділився з нами тим, що для нього є чорна барва. Кажуть, що чорний – колір самозанурення. Щось в тому таки є, адже Трухімовичу вдалось настільки добре поринути в самого себе, що аж книгу
“Реклама. Конспекти копірайтера” створив.
Не бійтесь і Ви шукати та пізнавати себе! Це корисно.