Google+

Вступне слово перше, котре нікого ні до чого не зобов’язує – ані Читача, ані Шахразаду, ані Перекладача, ані Видавця

Луноликая пери погружается в классику. Фото из семейного архива Шахерезады

Прочитавши вступне слово, лише зарозумілий дурень відмовиться ощасливити себе та своїх нащадків придбанням цієї книги – коштовної скарбниці словесності, образності та символізму, в гармонійному поєднанні яких легко читається глибока мудрість.

Із розмови подорожуючих в одному з численних караван-сараїв міста Коканду

             Вітаю тебе, о благородний Читачу, і хай буде благословенним той день, коли пізнав ти таємницю чорних знаків на білому папері, ім’я котрим Абетка.
Хай вічно, аж до судного дня, славиться той Вчитель, який першим відкрив тобі двері у щедрий на соковиті плоди Сад Знань і тим самим вивів тебе із темниці невігластва, возвеличив тебе над іншими і дав тобі шанс пізнати Велику Мудрість Вселенську, котра у всіх на виду, проте ж не кожному видима.
І тут доречно сказати словами геніального Леонардо да Вінчі: «Хтось бачить і розуміє. Інший бачить і не розуміє. Третій і не бачить, і не розуміє».
Знай же, о мудрий і проникливий Читачу, що любов Аллаха до творінь власних й надалі безмежна, а Доля прихильна до тебе і тому дорога Життя твого привела тебе до розкішної оази Мудрості, де невичерпне джерело Знань втамовує спрагу дослідження і розуміння та дає Сили втомленому, але натхненному благородною метою шукачу Істини.
У цій оазі, о уважний і вибагливий Читачу, ти знайдеш чайхану, де кальян Роздумів над прочитаним, відділивши думку від емоції, впорядкує твій Розум, та надасть твоєму мисленню стрункості, котрою міг би пишатися породистий арабський скакун; висоти польоту, куди дозволено злітати лише найсильнішим і найхоробрішим орлам; та творчості, порівняти яку я би хотіла із креативністю всесильного Аллаха, та це буде надто самовпевнено, навіть для мене, тому скажу – незрівнянної, спонтанної і блискавичної творчості. Що теж звучить привабливо й на разі задовольнить усі твої бажання і прагнення та посіє у твоїй свідомості, о Читачу, відбірні зерна перспективних ідей, котрі при дбайливому догляді зростуть крислатим деревом і щедро плодоноситимуть вітчизняними та іноземними грошовими знаками у світі матеріальному.
Тут, о щедрий на добрі справи Читачу, тебе чекає караван із 1000 та 1-єї оповіді, кожна з яких виблискує наче коштовний камінь сяйвом символізму та образності; кожна з яких здатна збагатити тебе влучними способами передачі інформації.
Очоливши цей караван, о сміливий і милостивий до своїх конкурентів Читачу, ти підеш далі і звісно, стрічатимеш інших – спраглих до Знань людей. І тоді, о Читачу, тобі як більш досвідченому мандрівному караваннику, чия чалма практичних навичок сягає довжини в понад десятки польотів стріли, кожна оповідь стане в нагоді, адже кожна з них, наче живописна картина талановитого маляра, ілюструє певну грань теперішнього Ділового Світу, котрий безумовно є частиною Світу Людського і разом з останнім він стрімкою стрілою, пущеною мудрою рукою Аллаха, летить у майбутнє до мети Досконалості Людської.
Поглянь лишень на зміст, о Читачу, і хай твій раціональний розум прискіпливо зважить на терезах рентабельності цінність цих оповідей для тебе в той час, коли навчатимеш інших. Нехай серце твоє інтуїтивним поглядом проникне глибше – поміж слів і літер, та відчує, чи є перспективною ця книга для тебе у твоїй викладацькій діяльності.
Додам лишень від себе, о терпеливий Читачу, що з того часу, як я подарувала сонцесяйному царю Шахріяру, сидячи, або лежачи на м’яких перинах і подушках його розкішної опочивальні, чарівне і безцінне намисто Мудрості із 1000 і 1-ої казки, промайнуло не одне століття, а книга Буття, котру старанно ведуть Ангели, тисячократно збільшила свій об’єм.
І свого часу ці казки слугували Майстрам Справи Своєї ариком[1], за посередництвом якого вони переливали в дзвінкі та порожні глеки Розуму своїх учнів благодатну вологу Знань із невичерпного озера Мудрості Вселенської, створеного милосердним Аллахом. Розповідаючи ці казки вони навчали: робили далеке близьким, а непізнане зрозумілим.
Та сьогодні, як на мене, ці казки надто довгі, що аж ніяк не зменшує їхньої цінності, адже теперішнє швидке, часом мені здається, що воно взуте у чоботи-скороходи, ХХІ-е сторіччя вимагає від Майстрів Справи Своєї під час передачі Знань коротких і лаконічних оповідей, котрі разом з цим були б соковиті, наче стиглий персик; яскраві, наче невинна посмішка дитини; строкаті, наче бухарський базар; глибокі, наче Маріанська западина та зрозумілі, наче український борщ.

Тому я знову тут, і знову розповідаю ще 1000 і 1-у оповідь…


[1] Арик – зрошувальний канал у Середній Азії.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>