Google+

З ручкою в руках

«Знаряддя письма впливають на наші думки»

Фридрих Ніцще[1]

 

 25 квітня 2011 року Департамент освіти штату Індіана, що в США, надіслав у школи меморандум, у відповідності до якого освітні заклади можуть за власним бажанням навчати дітей писати від руки, але формально слід вимагати від учнів вміння друкувати на клавіатурі.

А у Флориді, ще в 2006 році, помітивши, що писання якось само по собі зникає зі шкіл, прийняли інструкцію, згідно якої навчання писанню від руки повинно починатися в третьому класі, в четвертому – треба досягнути в учнів розбірливого почерку, в п’ятому – учень повинен вміти писати швидко.

 

Коли ви востаннє щось писали ручкою по паперу? Щось більше і змістовніше аніж список покупок… Щось довше коротких нотаток з цифрами чи шифрами?

А яка різниця, врешті, як писати, і де писати: на папері ручкою чи друкувати одразу в комп’ютер?

Як виявляється велика.

Хіба би тому, що…

  1. Монітор комп’ютера є активним джерелом випромінювання, він сам генерує промені/хвилі світла.
  2. Натомість папір – пасивне джерело світла, він відбиває хвилі/промені.

Друге природніше для ока, а значить приємніше, спокійніше, комфортніше і ефективніше.

І окрім цього…

У людини в процесі писання ручкою по паперу мозок накопичує і узагальнює моторні, візуальні, звукові сигнали також і відчуття від дотику до інструменту письма. Й під час цього мозок працює інакшим чином, аніж тоді, коли людина друкує осмислений текст на клавіатурі, що також, до речі, супроводжуються відчуттям від дотику, але до клавіш.

Наприклад.

Пані професорка Енн Манген у французькому місті Марсель разом з паном нейрофізіологом Жаном-Люком Велейєм провели експеримент.

Двом групам дорослих запропонували вивчити невідомий алфавіт, що складався з 20 чудернацьких букв. Перша команда вчилася їх писати від руки, друга – знаходити на клавіатурі і друкувати.

Навчання тривало 6 тижнів і по його завершенню учасники експерименту проходили іспит.

Ті, хто працював з ручкою, здали екзамен на «добре» і «відмінно», інші – отримали середні й нижче середнього оцінки. «Клавіатурні» учні, до прикладу, плуталися у символах, що дзеркально симетричні стосовно один одного.

Наприклад, ще раз.

Вже згадані тут американці, але тепер психологи із Вашінгтонського університету проводили експерименти серед школярів різного віку з різним рівнем навиків письма.

Їм давали всілякі завдання, аби оцінити і порівняти тексти написані від руки з надрукованими одразу на комп’ютері.

Виявилося, що коли діти пишуть від руки, вони роблять менше помилок і їх уява працює краще.

Додам, що за, цитую, «психомоторне благополуччя», активно виступає Умберто Еко, позаяк в Італії вже половина з тамтешніх учнів має складності з написання текстів від руки. Цій темі відомий письменник та філософ присвятив есе під назвою «Втрачене мистецтво краснопису», опубліковане в британській газеті «The Guardian».

 

І ще декілька аргументів на користь писання від руки:

  1. Букви придумані головою для руки. Точніше для відтворення на плоскому тлі різних лінійних двовимірних знаків. Натискання ж на клавішу є однаково простим – незалежно від того, що з’явиться на екрані після введення: чи буква, чи піктограма, чи малюнок. Інакше кажучи на папері кожна буква зберігає свою ідентичність, кожна має свій химерний візерунок, інколи його деталі зумовлюються нашим настроєм, відчуттям самого тексту, відчуттям того, кому ми адресуємо написані рядки.
  2. Пишучи текст, людина намагається сформулювати сою думку у вигляді повноцінного зв’язного і завершеного речення. А під час розмови, чи думок в голос ми прагнемо, навпаки, скоротити викладення матеріалу і використовуємо прості набори слів. Більшість проголошених нами фраз є «рваними», незавершеними.
  3. Писання на папері потребує твердої руки, більшої концентрації і хорошої координації руки та ока. А от робота з комп’ютером більш механічна, позбавлена творчої уяви.
  4. Писання від руки має нижчу швидкість, якщо порівнювати його з друкуванням на клавіатурі, але в наслідок цього часовий проміжок створення тексту стає довшим, що ефективніше впливає на процеси: навчання, запам’ятовування, осмислення, створення інформації, якою оперуємо.
  5. Читання рукописного і друкованого текстів залучають до роботи різні частини головного мозку:

    • Відтак, пишучи спочатку від руки, а згодом друкуючи написане на комп’ютері, ви, принаймні, читаєте свої рукописи і активуєте додаткові частини мозку.
  6. Під час писання активно залучається дрібна моторика, яка дуже важлива для розвитку мозкової діяльності в дитинстві. В дорослому ж віці завдяки активності дрібної моторики мозок підтримується у бадьорому тонусі.
  7. Дуже часто писання на папері поєднується з малюванням, хай навіть простих знаків чи символів – себто візуалізацією своєї думки. Це допомагає як мінімум знайти потрібне слово – як максимум глибше проникнути в суть тексту, його стиль, емоційну складову.
  8. Під час писання відбувається діалог з самим собою, що дозволяє більш ширше розглянути тему і запропонувати більше оригінальних рішень.

 

З огляду на все, написане вище, також зважаючи на досвід Трухімовича, настійливо вам рекомендую:

  1. Пишіть свої тексти спочатку від руки.
  2. Потім друкуйте написане на клавіатурі комп’ютера, рефлекторно натискаючи комбінацію «Ctr+S».
  3. Потім прочитайте надруковане про себе, а ще краще в голос, бажано для якогось слухача.
  4. Після цього внесіть при потребі зміни і використовуйте текст за призначенням.

 

І хай не вводить вас в оману думка, що так буде довше. Навпаки – буде швидше, особливо, коли ви засвоїте метод «сліпого друкування» десятьма пальцями.

 

Тепер перейдемо до практики.

 

Практична вправа №1

Заведіть собі улюблений грубий зошит, в якому ви виконуватимете усі наступні вправи з цієї книги.

Заведіть собі улюблену ручку, якою ви виконуватимете усі наступні вправи з цієї книги.

Інша ваша мета – засвоїти метод «сліпого друкування» десятьма пальцями. Раджу скористатися ігровою програмою, що створено для дітей. Там якось веселіше, яскравіше та цікавіше.




[1] «Першою «механічною машиною для писання» стала «Malling’s Writing Ball»… у 1867 році…

…Головною її метою було полегшити процес писання сліпим людям і тим, хто погано бачив. Одним з її перших користувачів був Фридрих Ніцще, який мав слабкий зір. Деякі коментатори ретроспективно дійшли навіть до твердження, що лаконічний, афористичний, рубаний «пізній стиль» Ніцше був прямим наслідком нової технології письма» (із книги «Тиранія моменту: Швидкий і повільний час в інформаційну добу», Автор Еріксен Томас Гілланд, Видавець ТОВ "Кальварія", 2004).


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>