Кокаїн у Кока-Колі. Непричесана правда з історії напою

Поява святої Кока-Коли на грішній землі серед простих смертних на офіційній сторінці описана наступним чином:

І день, цей, вочевидь, був сонячний та радісний. Прям сага про Білосніжку, але без гномів.

Ну от як? Що, взяв, чувак, прокинувся зранку, почухав свої помідори і такий, а ну заварю-но я зілля, де мій улюблений глечик. Понишпорив по полицях і шухлядах, нашкріб коксу, розтопив цукор на пательні, додав сиропу, раз-два і готово — пішли продавать.

Ніт. Усі історії відкриттів та винаходів починаються задовго до інсайтів — осяянь та вигуків “Еврика!”, тобто знайшов.

Свій початок Кока-Кола, та інші схожі до неї напої, беруть в 1863-му році у Парижі, де паризький хімік Анжело Маріані поєднав кокаїн та вино і назвав його на свою честь “Vin Mariani”.

Напій прийняли з належною ейфорією, пристрастю та захопленням, адже коли кокаїн і алкоголь зустрічаються всередині людини, вони створюють третій унікальний наркотик, який називається кокаетилен. Його дія є сильнішою від кокаїну.

Не дивно, що такі експерименти проводилися. В ті часи кокаїн ще був легальним засобом, ним захоплювалися, його використовували для анестезії, ним енергійно лікували морфіно залежних. Особисто доктор Фройд написав цілу книженцію “Über Coca” (про кокаїн). А вже потім роздуплилися щодо наслідків і все заборонили.

“Vin Mariani” став ходовим напоємо серед літературних діячів: Жюль Верн, Олександр Дюма та Артур Конан Дойль. Головний рабин Франції якось, скоріше за все в стані кокаетиленового сп’яніння, урочисто виголосив: "Хвала вину Маріані!". А папа Лев XIII, як повідомляється, регулярно носив з собою флягу з вином і нагородив Маріані медаллю.

З таким сильним ейфоричним ефектом, підсилене відгуками авторитетних осіб, вино Маріані продавалося шаленими об’ємами.

І от в 1884-му році в Атланті доктор Джон Стів Пембертон — сам морфінозалежний після поранення під час Громадянської війни — запримітив отой комерційний успіх кокаетилену в Європі і вирішив створити власну версію напою.

Свій напій він назвав "Французька винна кока-кола Пембертона" і рекламував як панацею. Серед багатьох фантастичних тверджень він придумав навіть такий месидж: "найпрекрасніший бадьоритель статевих органів".

На жаль пан Пембертон не встиг “розкрутити” свій продукт. У його окрузі в Джорджії було прийнято певні заборони, згідно яких його французька винна кока стала нелегальною — і саме через алкоголь, а не через кокаїн. Кокаїн ще залишався дозволеним.

Однак Пембертон швидко перевзувся — він замінив вино у рецептурі на цукровий сироп: “ Why not?”.

І от тільки тепер після усіх цих пригод настав день 8-го травня 1886 року і з’явився новий напій з гаслом "Кока-кола: Напій тверезості".

Кокаїн у Сполучених Штатах потрапив у розряд заборонених засобів в 1914-му році. А ось Кока-Кола вилучила кокаїн зі своєї рецептуру в 1903-му на 11 років раніше. Замість кокаїну дали більше цукру та кофеїну.

Отже не заборона кокаїну спонукала його прибрати з рецепту. А що ж? Вірніше, а хто ж?

Спочатку “Кока-Колу” продавали у вигляді содового напою. Покупці відвідували аптеки або фонтанчики з газованою водою і замовляли склянку “Кока-Коли”. Напій готував працівник фонтанчика — він, власне, змішував сироп кока-коли з газованою водою і наливав його у склянку.

До речі традиція содових фонтанчиків у Штатах зародилася ще у 1850-х роках. Люди полюбляли зайти в аптеку за шипучкою, щоб підлікуватися. А кокаїн і кофеїн були одними з популярних наркотиків, що містилися в аптечних напоях — їхня комбінація використовувалася для лікування головного болю.

Багато аптекарів на той час виготовляли та продавали власні секретні формули. Тож не такий він і піонер отой Пембертон. Але все ж таки саме він дав старт Кока Колі — найціннішому бренду продуктів харчування та напоїв сучасності.

Кока-Кола "швидко завоювала популярність як "інтелектуальний напій" серед заможних білих". Тут ключове словосполучення “заможних білих”, тобто кольоровим, насамперед чорношкірим до чудового напою зась.

Але в 1899-му компанія почала продавати Кока-Колу у пляшках, бо так вигідніше: зручніше транспортувати і аудиторія споживачів ширша. І сталася біда — доступ до “інтелектуального напою” отримали всі-всі-всі, в тому числі кольорові, насамперед чорношкірі.

“Заможні білі” обурювалися, що каждий чорношкірий за п’ять центів може напитися Кока-Коли, отримати кокаїновий прихід, гіперзбудження, також і сексуальне, а потім піде ґвалтувати білих жінок.

Вони на повному серйозі пушили цю тему і стурбована громадськість таки переконала менеджмент компанії забрати кокаїн з напою. Його б забрали пізніше — через одинадцять років, після заборони кокаїну. Але ж ми тепер знаємо, що справжня причина зникнення кокаїну з Кока-Коли — банальний расизм.

Кокаїн є у Кока-Колі і дотепер, але з нього вилучають алкалоїд екгонін. На виході — безкокаїновий кокаїн, це як безалкогольне пиво чи безкофеїнова кава. Його функція — ароматизація напою.

Сам процес екстракції алкалоїду екгоніну вдосконалювали до 1929-го року, тож у цей період в Кока-Колі все ще містилася незначна кількість психоактивних елементів кокаїну.

Звідки Кока-Кола бере отой безкокаїновий кокаїн.

Вони мають потужного дилера — Stepan Company. Ці чувачки єдина на всі Сполучені Штати компанія, що має дозвіл на імпорт коксу. Вони привозить з Перу не чистий кокаїн, а листя коки —- приблизно 100 000 кілограмів щороку.

Потім на хімічному заводі в Нью-Джерсі з того листя добувають чистий-пречистий справжнісінький кокаїновий кокаїн і продають його фармацевтичним компанія. Чи ще кудись для легального використання. Вони називають екстракт листя коки досить буденно — "Товар №5".

А так званий безкокаїновий кокаїн відправляють на Кока-Колу для напоїв. Наприклад у 2003-му році Stepan Company імпортував 175 000 кілограмів коки для "Кока-Коли". Цього достатньо, щоб виготовити кокаїну на суму понад 200 мільйонів доларів. У тому ж 2003-му Кока-Кола заробила 21,06 мільярда доларів США. Бренд рішає і газованка приносить більше прибутків, аніж продаж наркотиків.

Якщо говорити про сучасні показники, то у 2023-му річний дохід Кока-Коли склав приблизно 45,75 млрд доларів США.

Пепсі винайшов фармацевт Калеб Бредхем у власній аптеці Bradham's у Нью-Берні, штат Північна Кароліна в 1893-му році – на сім років пізніше Коли. Спочатку напій називався "Напій Бреда", проте в 1898-му році його перейменували на "Пепсі".

Бредхем вважав, що напій не лише освіжає, але й допомагає при розладах травлення (медичною мовою диспепсія) звідси й пішла назва "Пепсі", тобто той хто диспепсію — розлад, перетворює на пепсію — норму.

Сподіваюся, у ваших головах посвітліло.