Школа риторики й ораторства Ірини Снітинської АҐРУС
І був 1994 рік. І був медінститут на Пекарський… Він, врешті і досі є.
І була осінь з усіма відповідними їй атрибутами, перераховувати які не будемо, бо можливо в когось була інша осінь з іншими атрибутами, або просто була «Золота осінь». Тож хай у кожного буде своя осінь.
Того далекого 1994 року Трухімович був монолітним та нерушимим короткостриженим майбутнім медиком.
Того далекого 1994 року Снітинська просто любила зеленокольоровий Аґрус, й гадки не маючи, що до цього слова можна додати «школа риторики та ораторства»; і успішно керувати цим проектом та отримувати задоволення й стабільний прибуток.
Як не складно здогадатися, Трухімович і Снітинська тієї осені перетнулися і познайомилися — вони вчилися у паралельних групах: перший у № 13, друга у № 12.
І був 2009 рік. І вперше за більш ніж 10 років знову зустрілися Трухімович та Снітинська.
Снітинська й далі просто любить зеленокольоровий Аґрус, додаючи до цього слова «школа риторики та ораторства», успішно керує цим проектом та отримує задоволення й стабільний прибуток.
Додам, що Ірина Володимирівна Снітинська гідна поваги Людина. Хоча б тому, що знайшла у собі сили почути і зрозуміти Себе, змінити Своє Життя і стати Собою – відкрити у собі Оратора та Тренера, замість того, щоб підпорядковувати свій талант чужим мріям та бажанням.
