Google+

ЮНГ БИ ПЛАКАВ, АБО ТЕМНА СТОРОНА ГАЛИЧИНИ

Прочитавши книгу «Політ золотої мушки», поважний чоловік Карл Густав Юнг би плакав. Його солодкі сльози радості та розчулення були б ознакою того, що видатний психоаналітик неймовірно щасливий. Втішений з того, що є неспростовні докази існування «колективного підсвідомого», в якому поміж сивих туманів непевних спогадів, наче стрімкі вершини гір, стримлять спільні дідівські архетипи.

Стримлять вони вперто і впевнено.

Якщо полишити метафоричне словоблудство, то думка виглядає отак: «У своїй книзі «Політ золотої мушки» Богдан Волошин описав колективне підсвідоме Галичини».

Тепер полишимо зайві розумування і скажемо на хлопський розум: «Бурачковичі – це те село, з якого галичани виїхали у світ, у міста, у теперішні часи, а зараз буцім їдуть у Європу, і котре досі не виїхало з галичан».

Це ті гробівці, які ми вкотре викопуємо і настирливо тягнемо зі собою у інакше життя, і з котрими ми не можемо втрапити у інакше життя. І ми вертаємося назад. Смиренно й мовчки, навіть вже й не нарікаючи на долю.

І, можливо, у цій книзі є пояснення, чому на Галичині у більшості випадків мером може стати тільки Задупський. А площа Ринок інколи всього лиш примітивний Базарний майдан. А вшанування минулого перетворюється на епічну битву між «надувняками» і «деревняками».

Відкрийте «Золоту мушку», перейдіть Стиранку, наче Рубікон, і ви побачите темну сторону Галичини. Темна – не означає зла й недобра. Темна – означає без світла. Без світла усвідомлення села Бурачковичі у своєму єстві.

Читайте «Політ золотої мушки».

І якщо вам буде смішно з того всього, то це означає, що ви одужуєте, і Бурачковичі покидають вас назавше.

Вуйко Трохимович, локальний фільозоф,
спеціяльно для ґазети «Бурачковицький кур’єр»

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>