— Знайди справу до душі, — казали вони, — і тобі не доведеться працювати жодного дня. А ще ось такі думки траплялися: “Найкращий спосіб заробітку — це монетизація свого хобі”. Логічно, нє? Бо я ж із задоволенням роблю те, що мені подобається і за це мені ще й гроші платять. Ідеальна схема. Ніби. Додам ложку реальності до бочки ваших ілюзій.
Отже в цьому епізоді про хобі, роботу та заробітки.
Слухати аудіоверсію
Давайте візьмемо простий приклад.
Ось Микола працює юристом. І от якось дружина подарувала йому фотоапарат на день народження. Потім вони поїхали у відпустку і Микола віднемашоробити зробив декілька вдалих знимків і йому зайшло.
І з того часу Микола у вільний від роботи юристом час займається фотографією. У своє задоволення, хоче фотографує, хоче нє, без напрягів, без дедлайнів, без правок від замовника, без брифу і ТЗ, без критики і прочого токсичного трешу, який буває трапляється на будь-якій, навіть на улюбленій роботі.
Миколі просто в кайф — він так відпочиває від роботи і відновлюється після насичених буднів. Гроші він заробляє юриспруденцією, а релаксує, роблячи фотографії. Робота його влаштовує — йому вона до вподоби.
Так, друзі, колеги та родичі зацінили його талант і кажуть, що класні фотки в нього виходять. Навіть є люди, які готові платити йому за фотографії.
Так, Микола відвідує час від часу курси по фотографії, переглядає відео з порадами, трохи історією фотографії цікавиться. Майстерність його зростає, але він не погоджується на платні фотосесії, бо навіщо? Ну й задурно, звісно не працює.
Робота приносить гроші. Хобі приносить задоволення. Амінь.
Гаразд, зазирнемо в паралельну реальність, де такий самий Микола також працює юристом, і йому також дружина подарувала фотоапарат на день народження.
Але цей Микола за деякий час все більше занурювався у фотографію і все більше харився з юриспруденції. Бо виявляється — він митець. Микола трохи повчився і фотографія з хобі стала роботою — основним заробітком. Він послав подалі усіх юристів і згодом став видатним, авторитетним, затребуваним фотомитцем з гідним гонораром.
І от коли тепер у Миколи є нова робота — фотографувати, то чим він займається на дозвіллі, як відпочиває? Бо все ж таки, погодьтеся, робота, хай і улюблена, втомлює. Буває око замилюється і таке інше: обіцянки, дедлайни, брифи, звіти.
Як же Микола розслабляється, куди відводить душу для релаксу?
Оно, дивіться, співає в хорі, чи на гітарі грає, чи на конях їздить… Щось й та робить, бо щойно хобі перетворилося на роботу, виявляється, що з’явилося інше хоббі.
Бо є хобі, а є робота. І нема щось такого хобіробота чи роботохобі.
А от ще історія про Марічку. Вона журналістка і пише репортажі. А на дозвіллі — пише дитячі книжки. І оте друге називає своїм хобі. Втім, Марчіка не проти пошукати видавництво і видати свою книжку, щоб поповнити сімейний бюджет хорошим гонораром.
Чи зароблятиме Марічка у майбутньому як дитяча письменниця? Можливо. То вже як вона собі захоче. Але у будь-якому разі писати репортажі і писати книжки допомагає одне одному.
Хоча в цьому питанні є різні думки. Бо по суті у Марічки і хобі, і робота це одна й та ж сама діяльність — письменництво. І коли ти пишеш на роботі, а потім приходиш додому і знову пишеш — то це може й виснажити. Закінчиться от кількість виділених музою для твого таланту буков і все — кінець письменництву. Будь-якому.
Що ж з усім цим, що я вам щойно наговорив, робити?
Мати справу до душі, тобто “я це люблю і я це вмію” дуже важливо. Зрозумійте своє покликання, станьте профі в ньому і зробіть це своєю роботою, тобто “мені за це добре платять”, і ви працюватимете з радістю та натхненням.
Втім, подумайте і про хобі. А що ви робитимете у вільний час, що ще вам приносить насолоду і розвиває вас? Бо зміна діяльності, то помічна штука.
Відтак хобі може кардинально відрізнятися від основної роботи, як от у Миколи — він працює юристом, а на дозвіллі — фотографує. Або ж схожим з основною роботою, як от у Марічки. Вона пише репортажі, а у вільний час пише дитячі книжки.
Чи варто хобі монетизувати? Повністю або частково. Це вирішувати вам особисто. Просто зрозумійте — одна історія у своє задоволення іздити автівкою по місту, а зовсім інша історія возити пасажирів за гроші. Хоча дехто таксує, щоб розвантажитися. Проте його мета саме розвантажитися, а не заробити грошей.
Коли ж ви почнете хобі монетизувати, то у вас з’являться гроші, але зникне безтурботність.
До речі, не обов’язково мати хобі, можна просто байдикувати. Втім, зверніть увагу — аби байдикувати було в кайф, потрібна якась роботи, яку заради байдикування треба полишати, бо якщо ви будете постійно тільки байдикувати, то байдикування перетвориться на свого роду одноманітну роботу і стане нестерпним.
Сподіваюся у ваших головах посвітліло.
Ось Микола працює юристом. І от якось дружина подарувала йому фотоапарат на день народження. Потім вони поїхали у відпустку і Микола віднемашоробити зробив декілька вдалих знимків і йому зайшло.
І з того часу Микола у вільний від роботи юристом час займається фотографією. У своє задоволення, хоче фотографує, хоче нє, без напрягів, без дедлайнів, без правок від замовника, без брифу і ТЗ, без критики і прочого токсичного трешу, який буває трапляється на будь-якій, навіть на улюбленій роботі.
Миколі просто в кайф — він так відпочиває від роботи і відновлюється після насичених буднів. Гроші він заробляє юриспруденцією, а релаксує, роблячи фотографії. Робота його влаштовує — йому вона до вподоби.
Так, друзі, колеги та родичі зацінили його талант і кажуть, що класні фотки в нього виходять. Навіть є люди, які готові платити йому за фотографії.
Так, Микола відвідує час від часу курси по фотографії, переглядає відео з порадами, трохи історією фотографії цікавиться. Майстерність його зростає, але він не погоджується на платні фотосесії, бо навіщо? Ну й задурно, звісно не працює.
Робота приносить гроші. Хобі приносить задоволення. Амінь.
Гаразд, зазирнемо в паралельну реальність, де такий самий Микола також працює юристом, і йому також дружина подарувала фотоапарат на день народження.
Але цей Микола за деякий час все більше занурювався у фотографію і все більше харився з юриспруденції. Бо виявляється — він митець. Микола трохи повчився і фотографія з хобі стала роботою — основним заробітком. Він послав подалі усіх юристів і згодом став видатним, авторитетним, затребуваним фотомитцем з гідним гонораром.
І от коли тепер у Миколи є нова робота — фотографувати, то чим він займається на дозвіллі, як відпочиває? Бо все ж таки, погодьтеся, робота, хай і улюблена, втомлює. Буває око замилюється і таке інше: обіцянки, дедлайни, брифи, звіти.
Як же Микола розслабляється, куди відводить душу для релаксу?
Оно, дивіться, співає в хорі, чи на гітарі грає, чи на конях їздить… Щось й та робить, бо щойно хобі перетворилося на роботу, виявляється, що з’явилося інше хоббі.
Бо є хобі, а є робота. І нема щось такого хобіробота чи роботохобі.
А от ще історія про Марічку. Вона журналістка і пише репортажі. А на дозвіллі — пише дитячі книжки. І оте друге називає своїм хобі. Втім, Марчіка не проти пошукати видавництво і видати свою книжку, щоб поповнити сімейний бюджет хорошим гонораром.
Чи зароблятиме Марічка у майбутньому як дитяча письменниця? Можливо. То вже як вона собі захоче. Але у будь-якому разі писати репортажі і писати книжки допомагає одне одному.
Хоча в цьому питанні є різні думки. Бо по суті у Марічки і хобі, і робота це одна й та ж сама діяльність — письменництво. І коли ти пишеш на роботі, а потім приходиш додому і знову пишеш — то це може й виснажити. Закінчиться от кількість виділених музою для твого таланту буков і все — кінець письменництву. Будь-якому.
Що ж з усім цим, що я вам щойно наговорив, робити?
Мати справу до душі, тобто “я це люблю і я це вмію” дуже важливо. Зрозумійте своє покликання, станьте профі в ньому і зробіть це своєю роботою, тобто “мені за це добре платять”, і ви працюватимете з радістю та натхненням.
Втім, подумайте і про хобі. А що ви робитимете у вільний час, що ще вам приносить насолоду і розвиває вас? Бо зміна діяльності, то помічна штука.
Відтак хобі може кардинально відрізнятися від основної роботи, як от у Миколи — він працює юристом, а на дозвіллі — фотографує. Або ж схожим з основною роботою, як от у Марічки. Вона пише репортажі, а у вільний час пише дитячі книжки.
Чи варто хобі монетизувати? Повністю або частково. Це вирішувати вам особисто. Просто зрозумійте — одна історія у своє задоволення іздити автівкою по місту, а зовсім інша історія возити пасажирів за гроші. Хоча дехто таксує, щоб розвантажитися. Проте його мета саме розвантажитися, а не заробити грошей.
Коли ж ви почнете хобі монетизувати, то у вас з’являться гроші, але зникне безтурботність.
До речі, не обов’язково мати хобі, можна просто байдикувати. Втім, зверніть увагу — аби байдикувати було в кайф, потрібна якась роботи, яку заради байдикування треба полишати, бо якщо ви будете постійно тільки байдикувати, то байдикування перетвориться на свого роду одноманітну роботу і стане нестерпним.
Сподіваюся у ваших головах посвітліло.
