Епіграф «Знаряддя письма впливають на наші думки» Ніцше. Фридрих
Примітка до епіграфа.
Першою «механічною машиною для писання» стала «Malling’s Writing Ball» в 1867 році.
…Головною її метою було полегшити процес писання сліпим людям і тим, хто погано бачив. Одним з її перших користувачів був Фридрих Ніцше, який мав слабкий зір. Деякі коментатори ретроспективно дійшли навіть до твердження, що лаконічний, афористичний, рубаний «пізній стиль» Ніцше був прямим наслідком нової технології письма» (із книги Еріксена Томаса Гілланда «Тиранія моменту: Швидкий і повільний час в інформаційну добу»).
Слухати аудіоверсію статті:
25 квітня 2011 року Департамент освіти штату Індіана, що в США, надіслав у школи меморандум, відповідно до якого освітні заклади можуть за власним бажанням навчати дітей писати від руки, але формально слід вимагати від учнів уміння друкувати на клавіатурі.
А у Флориді, ще в 2006 році помітивши, що писання якось само по собі зникає зі шкіл, прийняли інструкцію, згідно з якою навчання писанню від руки повинно починатися в третьому класі, в четвертому – треба досягнути в учнів розбірливого почерку, в п’ятому – учень повинен вміти писати швидко.
Коли ви востаннє щось писали ручкою на папері? Щось більше і змістовніше, аніж список покупок… Щось довше за короткі нотатки з цифрами чи кодами…
А врешті яка різниця, як писати і де писати: на папері ручкою чи друкувати одразу в комп’ютер?
Як виявляється, велика.
Хоча б тому, що…
Друге – природніше для ока, а отже приємніше, спокійніше, комфортніше та ефективніше.
І окрім цього…
В процесі писання ручкою на папері людський мозок накопичує і узагальнює моторні, візуальні, звукові сигнали, а також відчуття дотику до інструменту письма. Такі ж речі відбуваються і тоді, коли людина друкує осмислений текст з допомогою клавіатури, торкаючись клавіш чи поверхні екрану. Та під час письма від руки мозок працює трохи іншим чином, аніж під час комп’ютерного набору.
Ось приклад.
А у Флориді, ще в 2006 році помітивши, що писання якось само по собі зникає зі шкіл, прийняли інструкцію, згідно з якою навчання писанню від руки повинно починатися в третьому класі, в четвертому – треба досягнути в учнів розбірливого почерку, в п’ятому – учень повинен вміти писати швидко.
Коли ви востаннє щось писали ручкою на папері? Щось більше і змістовніше, аніж список покупок… Щось довше за короткі нотатки з цифрами чи кодами…
А врешті яка різниця, як писати і де писати: на папері ручкою чи друкувати одразу в комп’ютер?
Як виявляється, велика.
Хоча б тому, що…
- Монітор комп’ютера є активним джерелом випромінювання – він сам генерує промені/хвилі світла.
- Натомість папір – пасивне джерело світла, оскільки відбиває світлові хвилі/промені.
Друге – природніше для ока, а отже приємніше, спокійніше, комфортніше та ефективніше.
І окрім цього…
В процесі писання ручкою на папері людський мозок накопичує і узагальнює моторні, візуальні, звукові сигнали, а також відчуття дотику до інструменту письма. Такі ж речі відбуваються і тоді, коли людина друкує осмислений текст з допомогою клавіатури, торкаючись клавіш чи поверхні екрану. Та під час письма від руки мозок працює трохи іншим чином, аніж під час комп’ютерного набору.
Ось приклад.
Пані професорка Енн Манген разом з паном нейрофізіологом Жаном-Люком Велейєм з французького міста Марсель провели такий експеримент.
Двом групам дорослих було запропонувано вивчити невідомий їм алфавіт, що складався з 20 чудернацьких літер. Перша група вчилася їх писати від руки, друга – знаходила на клавіатурі і друкувала. Навчання тривало 6 тижнів і по його завершенні учасники експерименту мали іспит.
Ті, хто працював з ручкою, склали екзамен на «добре» і «відмінно», інші – отримали середні й нижчі за середні оцінки. «Клавіатурні» учні, наприклад, плуталися у символах, що були дзеркально симетричні відносно один одного.
І ще один приклад.
Вже згадані тут американці, але цього разу психологи із Вашингтонського університету, проводили експерименти серед школярів різного віку з різним рівнем навиків письма. Їм давали всілякі завдання, аби оцінити і порівняти тексти, написані від руки, з надрукованими одразу на комп’ютері.
Виявилося, що коли діти пишуть від руки, вони роблять менше помилок і їх уява працює краще.
Додам, що за (цитую) «психомоторне благополуччя» активно виступав Умберто Еко, оскільки на 2009 рік в Італії половина учнів вже мала складнощі з написанням текстів від руки. Цій темі відомий письменник та філософ присвятив есе під назвою «Втрачене мистецтво краснопису», опубліковане в британській газеті «The Guardian».
І ще декілька аргументів на користь писання від руки:
- Літери були придумані головою для руки з метою відтворення на плоскому тлі різних лінійних двовимірних знаків. Натискання ж на клавішу є однаково простим – незалежно від того, що з’явиться на екрані після введення: буква, піктограма чи малюнок. Інакше кажучи, на папері кожна буква зберігає свою ідентичність, кожна має свій химерний візерунок, деталі якого інколи зумовлюються нашим настроєм, відчуттям самого тексту та відчуттям того, кому ми адресуємо написані рядки.
- Пишучи текст, людина намагається сформулювати свою думку у вигляді повноцінного зв’язного і завершеного речення. А під час розмови чи думок вголос ми прагнемо, навпаки, скоротити викладення матеріалу і використовуємо прості набори слів. Більшість проголошених нами фраз є «рваними», незавершеними.
- Писання на папері потребує твердої руки, більшої концентрації і хорошої координації руки та ока. Робота ж із комп’ютером – більш механічна, позбавлена творчої уяви.
- Писання від руки має нижчу швидкість, аніж друкування на клавіатурі. Тому часовий проміжок створення тексту є довшим, що ефективніше впливає на процеси навчання: новий матеріал швидше потрапляє в довготривалу пам’ять, його осмислення є глибшим, а відтворення інформації, якою оперуємо, більш творчим. Коли ж говорити мовою нейрофізіологів, то під час комп’ютерного набору тексту ви перебуваєте в стані Бета – такому ж напруженому як і під час фізичної праці, а під час писання від руки – в стані Альфа, тобто розслабленому, медитативному і тому більш врівноваженому, спокійному й творчому.
- Читання рукописного і друкованого текстів залучає до роботи різні частини головного мозку. Таким чином, пишучи спочатку від руки, а згодом друкуючи написане на комп’ютері, ви, принаймні, читаєте свої рукописи і активуєте додаткові частини мозку.
- Під час писання активно залучається дрібна моторика, яка дуже важлива для розвитку мозкової діяльності в дитинстві. В дорослому ж віці завдяки активності дрібної моторики ви підтримуєте бадьорий тонус свого мозку.
- Дуже часто писання на папері поєднується з малюванням – хай навіть простих знаків чи символів. Так ви візуалізуєте свої думки. А це допомагає як мінімум знайти потрібне слово, а як максимум – глибше проникнути в суть тексту, його стиль, емоційну складову.
- Під час писання відбувається діалог з самим собою, що дозволяє ширше розглянути тему і запропонувати більше оригінальних рішень.
З огляду на все написане вище випробуйте цей алгоритм:
І хай не вводить вас в оману думка, що так буде довше. Навпаки – буде швидше, особливо, коли засвоїте метод «сліпого друкування» десятьма пальцями.
Потім ви текст читаєте декілька разів: спочатку, коли пишете, потім читаєте ще раз, коли друкуєте, а потім ще й втретє, коли вичитуєте.
Сподіваюся у ваших головах посвітліло.
- Пишіть свої тексти спочатку від рукит на папері.
- Потім надрукуйте написане на клавіатурі комп’ютера.
- Далі прочитайте надруковане подумки, а ще краще – вголос і, бажано, для якогось слухача.
- Після цього внесіть при потребі зміни і використовуйте текст за призначенням.
І хай не вводить вас в оману думка, що так буде довше. Навпаки – буде швидше, особливо, коли засвоїте метод «сліпого друкування» десятьма пальцями.
Потім ви текст читаєте декілька разів: спочатку, коли пишете, потім читаєте ще раз, коли друкуєте, а потім ще й втретє, коли вичитуєте.
Сподіваюся у ваших головах посвітліло.
