Блог

Міф про Юсуфа Дікеча: поява та спростування

Корисне
У цьому епізоді про міфотворчість у сучасному світі. Це такий простий, зрозумілий та промовистий випадок, що не можу пройти повз нього – розповідаю вам.

Народження міфу

Слухати/дивитися епізод подкасту:
На літній олімпіаді 2024-го року у Парижі на весь світ прославився турецький спортсмен Юсуф Дікеч. Постів і мемів про нього було десятки, якщо не сотні.
Зацитую “Українську правду” — їхній пост добре передає основну суть усіх повідомлень.
"Батя у хаті" — хто такий турецький стрілець, який виборов медаль без професійного спорядження і розійшовся на меми.

Напередодні серби Зорана Арунович та Дамір Мікеч стали олімпійськими чемпіонами Парижа-2024 в кульовій стрільбі з пневматичного пістолета у змішаному парному розряді на дистанції 10 метрів — проте вся увага у той вечір дісталася зовсім не тріумфаторам змагань.

51-річний турецький кульовий стрілець Юсуф Дікеч досяг неймовірного результату, ставши срібним призером Парижа-2024, виступаючи при цьому без спеціалізованого спорядження, яке зазвичай використовують стрілки високого рівня.

Замість професійних окулярів, призначених для усунення відблисків та покращення точності прицілювання, Юсуф використав свої звичайні окуляри. Крім того, він обійшовся без захисних навушників, які зазвичай надягають для придушення шуму під час змагань, а використав замість них звичайні гумові затички.

Ба більше, поки всі суперники нервували й пітніли, вицілюючи кожен постріл, Дікеч тримав руку в кишені й здавався напрочуд спокійним. Таке невимушене ставлення не залишилося непоміченим — чоловік став героєм мемів та зіркою соцмереж після свого виступу”
Тобто створено образ такого харизматичного чувачка, ледь не аматора, який на чілі у пожмаканій футболці так, наче мимохідь з рукою в кишені олдскульно виключно на харизмі здобуває срібну медаль. Ай, молодець.

А що було насправді.

Юсуф Дікеч професіонал. У Парижі — його п’ята Олімпіада. Він також багаторазовий призер міжнародних змагань. Отже людина підготовлена, вміє тримати психологічний настрій. З другої сторони його вираз обличчя не означає що він не нервував. Звідки ми знаємо? Бо обличчя було спокійним? А як же щодо “щоб не плакать я сміялась?”. Посмішка не завжди означає привітність, так само як кам’яне обличчя не завжди про спокій.
Руку в кишені тримають всі спортсмени. Абсолютно всі спортсмени. Бо це — звичайна постава для такого виду стрільби. А якщо кишень у спортивному костюмі немає, до одягають пасок, щоб за нього вхопитися іншою рукою
Щодо спеціального обладнання. То так, наушники він не одягав — замість них використав біруші, окуляри спеціальні не використовував і тримав обидва ока відкритими.

Якщо говорити про його зовнішнй вигляд, то він також не є чимось особливим. Зорана Арунович та Дамір Мікеч – золоті призери — також виглядають радше по-домашньому.

Шукаємо жінку

Переходимо до найцікавішого. Призером “батя” став не сам, бо виступав у кульовій стрільбі з пневматичного пістолета у змішаному парному розряді. А хто був поряд з ним? Севвал Ілайда Тархан. І ви уявіть, зодягнена вона була в таку ж футблоку, стояла вона в такій же позі, тримаючи руку у кишені, і так само стала срібною призеркою. І медаль вона здобула у 24, а от “батя” у 51.
“Українська правда” у своєму матеріалі десь наприкінці згадала про спортсменку, цитую:
До речі, Севвал Тархан була гарним підсиленням для Дікеча, адже вона ставала чемпіонкою світу та Європи серед юніорів у стрільбі з пневматичного пістолета з 10 метрів, а також вигравала Кубок світу у 2019 році. Але на дорослому рівні її головні успіхи пов'язані саме зі змішаним парним розрядом, де Севвал у 2023 році разом із Юсуфом стала віцечемпіонкою світу
“Була гарним підсиленням”, так буцім “батя” головний. Можливо так, а можливо й ні. Я не був би таким однозначним, бо у соло виступі на ті самі 10 метрів Юсуф Дікеч зайняв 13-те місце, а Севвал Тархан — сьоме.

Але вертаємося до початку цього епізоду. На меми розійшовся тільки Юсуф Дікеч — без своєї колеги — жінка наче зникла чи стала прозорою. Ми просто побачили харизматичного, привабливого, я би сказав фотогенічного персонажа і приписали йому якоїсь супер-сили, підняли на знамено і радісно понесли у світле майбутнє.

Тобто раціональне мислення просто відсутнє — є емоційна реакція на того, чи на ту, хто мені більш до вподоби з огляду на мій минулий психотравматичний досвід.

Премія за красу

І тепер ви розумієте, як ейчари приймають рішення про найм працівника, директори про підвищення у зарплаті чи посаді. І про це є дослідження, яке прийшло до висновку, що, цитую: "Привабливі люди з більшою ймовірністю будуть прийняті на роботу, їхня робота оцінюється вище, а зарплата більша". Можна сказати, що існує так звана "премія за красу". Кінець цитати.

Ще один аспект. Ось у такий спосіб з’являються епічні міфи про видатні перемоги чоловіків. Згодом ці одкровення стають частиною культури й формують наше мислення, потім і ставлення до цього світу загалом і до жінок зокрема.
Суто технічно — це неймовірна здатність людського мозку проєктувати на персоналії свої сподівання й фантазії, виривати з контексту привабливі для себе елементи, переносити ті елементи в інший контекст і вигадувати якусь фантастичну історію, казку, міф, можливо для утвердження своїх стереотипів чи минулого досвіду.

Хто зі ссавців так вміє? Може дельфіни? Невідомо. Ми ще не навчилися з ними спілкуватися, щоб докладно розпитати про їхнє життя-буття.

Щодо висновків. Навіть і не знаю що вам сказати. Вочевидь, йдеться про критичне мислення. Але ж я не буду отако кожний пост перевіряти. І я би не перевіряв, як би мені не трапилося декілька інших постів з роз’ясненням ньюансів.

Зазвичай ти просто приймаєш це на віру, пролистуєш стрічку новин і десь у мозку пробігає іскра по звиклим доріжкам, які вже протоптані попередніми схожими месиджами.

Попри дещо мінорний фінал, все ж сподіваюся, що у ваших головах посвітліло.