Чи не хотілося би нам зажити якоїсь чарівної пігулки, щоб креатив так і попер? Щоб одна за одною з’являлися нові ідеї, причому абсолютно всі геніальні, щоб тексти писалися з першого разу і щоб з першого разу вони й узгоджувалися замовником.
Слухати/дивитися епізод подкасту:
Одразу скажу, що такого засобу, який би впливав на появу творчості немає, і сумнівно чи колись він з’явиться.
Але за допомогою психоактивних речовин ми можемо створити умови, які покращать результати нашої творчої праці. Зауважте, я сказав покращать результати творчої праці, а не творчі здібності. То дуже суттєва різниця, бо бути креативним — це спосіб, дія, і чим частіше ви проявляєте свою креативність, тим краще це вам вдається.
Що ж давайте тоді стимулювати наш мозок, бо він, врешті, усі ці ідеї приймає, якось там інформацію обробляє і видає на гора ідею. Ну, половина правди в цьому є, бо для пошуку ідей потрібен не стільки мозок, а вміння уявляти, фантазувати, будувати асоціації.
Ймовірно немає в головному мозку центру, який відповідає за творчість як таку. А вся творчість є асоціативним оперуванням наявною інформацією методом випадкового вибору до появи кардинально нових, відмінних від попередніх елементів.
Але, нехай, щоб не ускладнювати, давайте щось робити з мозком.
Але за допомогою психоактивних речовин ми можемо створити умови, які покращать результати нашої творчої праці. Зауважте, я сказав покращать результати творчої праці, а не творчі здібності. То дуже суттєва різниця, бо бути креативним — це спосіб, дія, і чим частіше ви проявляєте свою креативність, тим краще це вам вдається.
Що ж давайте тоді стимулювати наш мозок, бо він, врешті, усі ці ідеї приймає, якось там інформацію обробляє і видає на гора ідею. Ну, половина правди в цьому є, бо для пошуку ідей потрібен не стільки мозок, а вміння уявляти, фантазувати, будувати асоціації.
Ймовірно немає в головному мозку центру, який відповідає за творчість як таку. А вся творчість є асоціативним оперуванням наявною інформацією методом випадкового вибору до появи кардинально нових, відмінних від попередніх елементів.
Але, нехай, щоб не ускладнювати, давайте щось робити з мозком.
Розумні бари
З книги “Дивовижі нашого мозку” я довідався, що у деяких містах існують “Розумні бари”. Мова йде про, цитую, «..модернізовані пивні паби, де продаються натуральні соки та інші напої, начинені поживними речовинами і вітамінами, що стимулюють клітини мозку. Перші “розумні бари” з’явилися у Лондоні ще в 1990 році…”.
Один з напоїв під назвою “Ель Альберта” — підсилювач пам’яті, котрий названо на честь Альберта Ейнштейна, має наступний рецепт, записуйте:
“По 10 крапель екстрактів червоної конюшини, ехінацеї та імбиру; 1 чайна ложка фосфатидилхоліну; 1 столова ложка виноградного концентрату. Наповнити льодом половину півлітрової склянки. Додати вказані інгредієнти, наповнити склянку натуральним яблучним соком та розмішати”.
Рецепт, в принципі, простий, проте гадаю, що слово “коньяк” і вимовляється, і запам’ятовується значно простіше, аніж слово фосфатидилхолін.
Один з напоїв під назвою “Ель Альберта” — підсилювач пам’яті, котрий названо на честь Альберта Ейнштейна, має наступний рецепт, записуйте:
“По 10 крапель екстрактів червоної конюшини, ехінацеї та імбиру; 1 чайна ложка фосфатидилхоліну; 1 столова ложка виноградного концентрату. Наповнити льодом половину півлітрової склянки. Додати вказані інгредієнти, наповнити склянку натуральним яблучним соком та розмішати”.
Рецепт, в принципі, простий, проте гадаю, що слово “коньяк” і вимовляється, і запам’ятовується значно простіше, аніж слово фосфатидилхолін.
Алкоголь
Отже, чарівне слово “конья” вимовлено. І думка про чудовий напій бурштинового кольору, наче сухі дрова, розпалює багаття надії, що після чарки-другої креатив, курва, врешті попре.
І креатив пре, бо коньяк працює. Точніше не коньяк, а етанол, який успішно видобувається нашим організмом з пива, горілки, мартіні, рому й інших спиртних напоїв.
На думку одних дослідників, алкоголь впливає на нашу праву емоційну півкулю головного мозку й стимулює її, ліву ж, раціональну і відповідальну за все, етанол, навпаки, пригнічує. До того ж настрій покращується, зникають страхи та тривоги, що загалом і спричиняє, принаймні кількісне, збільшення нових думок.
Інші дослідники мають свою гіпотезу щодо механіки впливу алкоголю на процес генерації нових ідей. Головний мозок оснащений функцією латентного гальмування, що з погляду актуальної ситуації, особистого досвіду та власних уявлень про здоровий глузд блокує зайві асоціації та інформаційні потоки. Алкоголь же, як відомо, знімає практично всі наявні в людини гальма, також і латентне гальмування. Відтак асоціацій стає більше, інформації надходить більше – нові ідеї швидше з’являються.
Треба сказати, що алкоголь дуже цікавий психотропний засіб. Він може як пригнічувати, так і стимулювати людську діяльність. Все залежить від наміру.
Прагну відпочити, випив – розслабився. Прагну збадьоритися, випив – з’явився тонус. Прагну набратися хоробрості, випив – і море по коліна.
Окрім етанолу, з найпопулярніших легальних психоактивних речовин до наших послуг кофеїн та нікотин. Енергетичні напої – тема окрема. Про них доречно згадувати під час розповіді про стимулятори.
І креатив пре, бо коньяк працює. Точніше не коньяк, а етанол, який успішно видобувається нашим організмом з пива, горілки, мартіні, рому й інших спиртних напоїв.
На думку одних дослідників, алкоголь впливає на нашу праву емоційну півкулю головного мозку й стимулює її, ліву ж, раціональну і відповідальну за все, етанол, навпаки, пригнічує. До того ж настрій покращується, зникають страхи та тривоги, що загалом і спричиняє, принаймні кількісне, збільшення нових думок.
Інші дослідники мають свою гіпотезу щодо механіки впливу алкоголю на процес генерації нових ідей. Головний мозок оснащений функцією латентного гальмування, що з погляду актуальної ситуації, особистого досвіду та власних уявлень про здоровий глузд блокує зайві асоціації та інформаційні потоки. Алкоголь же, як відомо, знімає практично всі наявні в людини гальма, також і латентне гальмування. Відтак асоціацій стає більше, інформації надходить більше – нові ідеї швидше з’являються.
Треба сказати, що алкоголь дуже цікавий психотропний засіб. Він може як пригнічувати, так і стимулювати людську діяльність. Все залежить від наміру.
Прагну відпочити, випив – розслабився. Прагну збадьоритися, випив – з’явився тонус. Прагну набратися хоробрості, випив – і море по коліна.
Окрім етанолу, з найпопулярніших легальних психоактивних речовин до наших послуг кофеїн та нікотин. Енергетичні напої – тема окрема. Про них доречно згадувати під час розповіді про стимулятори.
Нікотин
Нікотин потрапляє в кров після сеансу інгаляції тютюновим димом. Загалом, сам похід на перекур є частиною процесу праці. Причому важливою її частиною:
Це вплив самого ритуалу. А от щодо дії нікотину на мозок, то він таки стимулює виробляння певних речовин, що призводять до таких ефектів: поява спокою або зникнення емоційної напруги, зосередженість, покращення настрою, самопочуття і працездатності. Тому, буває, світлішає в голові, заспокоюються нерви.
Загалом нікотин вважається нейротоксином з двофазною дією. Низька його концентрація збуджує Н-холінорецептори: вони передають нервовий імпульс від нерва до м’язу, і в результаті пришвидшується серцебиття, збільшується кров’яний тиск, частішає дихання. Висока ж концентрація, навпаки, блокує передачу нервового імпульсу.
Також нікотин сприяє вивільненню ендорфінів й пригнічує дію ферменту, що їх руйнує.
- по-перше, людина робить перерву, трохи відпочиває;
- по-друге, людина відволікається від пошуку нових рішень, і наступає так звана інкубаційна фаза творчого процесу — генерація ідеї проходить на підсвідомому рівні;
- по-третє, якщо обговорення завдання на перекурі триває, то відбувається воно в, дружній, теплій і невимушеній обстановці;
- по-четверте, саме на перекурах відбувається багато задушевних розмов, і людина просто виговорюється, знімає емоційну напругу, що виникла під час ще свіжої в пам’яті неприємної ситуації (конфлікт з колегою, начальником, замовником; негаразди дома тощо).
Це вплив самого ритуалу. А от щодо дії нікотину на мозок, то він таки стимулює виробляння певних речовин, що призводять до таких ефектів: поява спокою або зникнення емоційної напруги, зосередженість, покращення настрою, самопочуття і працездатності. Тому, буває, світлішає в голові, заспокоюються нерви.
Загалом нікотин вважається нейротоксином з двофазною дією. Низька його концентрація збуджує Н-холінорецептори: вони передають нервовий імпульс від нерва до м’язу, і в результаті пришвидшується серцебиття, збільшується кров’яний тиск, частішає дихання. Висока ж концентрація, навпаки, блокує передачу нервового імпульсу.
Також нікотин сприяє вивільненню ендорфінів й пригнічує дію ферменту, що їх руйнує.
Кофеїн
Який же ранок без кави? І який же офіс без кавомашини? Ходімо поп’ємо кави.
Кофеїн у нашому тілі блокує аденозинові рецептори. Відповідно, бідолаха аденозин – гальмівний медіатор – лишається не при ділі, він не може впливати на нейрони й гальмувати їх. Інакше кажучи, ми тиснемо на гальма, а гальма не працюють, й отримуємо стимулюючу дію. Об’єктивно бачимо, що у людини покращується настрій, підвищується активність, з’являється приплив сил, робота кипить, проблеми вирішуються.
Про каву сказано. Нагадаємо про чай. Хай не видається він вам таким… як би висловитися… не здатним викликати ейфорію.
Вас не вставляє чай? Ви просто не вмієте його заварювати. Спробуйте чифір.
Все написане про каву стосується й чаю у високих його концентраціях. Додам – окрім стимулюючої дії, кофеїн підвищує артеріальний тиск, що посилює кровообіг, а значить і кровопостачання головного мозку.
Кофеїн у нашому тілі блокує аденозинові рецептори. Відповідно, бідолаха аденозин – гальмівний медіатор – лишається не при ділі, він не може впливати на нейрони й гальмувати їх. Інакше кажучи, ми тиснемо на гальма, а гальма не працюють, й отримуємо стимулюючу дію. Об’єктивно бачимо, що у людини покращується настрій, підвищується активність, з’являється приплив сил, робота кипить, проблеми вирішуються.
Про каву сказано. Нагадаємо про чай. Хай не видається він вам таким… як би висловитися… не здатним викликати ейфорію.
Вас не вставляє чай? Ви просто не вмієте його заварювати. Спробуйте чифір.
Все написане про каву стосується й чаю у високих його концентраціях. Додам – окрім стимулюючої дії, кофеїн підвищує артеріальний тиск, що посилює кровообіг, а значить і кровопостачання головного мозку.
Кокаїн
Проте існують в природі й інші стимулятори. До них прогресивне людство відносить кокаїн, амфетамін, екстазі, енергетичні напої тощо. Список може бути дуже довгим Нам достатньо розглянути один препарат – кокаїн. Саме з нього почалася ера стимуляторів, а вплив усіх стимуляторів на організм приблизно схожий.
Клінічна картина після інтраназального (коли нюхають) введення “коксу” така: потужний приплив сил, на місці всидіти неможливо, стояти на місці також складно. Людина – це вибух енергії, руху, дії. Настрій – мегабадьорий. Сон – не те що зникає, здається, він просто втікає геть до кращих часів для нього.
Все якось прояснюється, але за рахунок того, що розширюються дихальні шляхи, поступає більше кисню, тому й ширший спектр відчуттів.
Такий стан емоційного, психічного, фізичного, мисленнєвого збудження сприяє загальному натхненню і бажанню діяти, працювати, також і творити.
Біохімічно дію кокаїну можна описати так. Між нервовими клітинами є щілина – синапс. Коли нервові клітини обмінюються сигналами, то імпульс проходить через ту щілину – синапс. І в момент проходження імпульсу виділяються нейротрансміттери (своєрідні посередники, один з яких дофамін). Вони допомагають імпульсу пройти, після чого зникають. Але кокаїн перешкоджає їхній ліквідації, тому імпульс продовжує летіти в мозок.
Образно кажучи, ви натиснули на дзвінок, зробили “дзень" і відпустили кнопку. Але дзвінок продовжує дзвонити, бо щось там заїло. І от воно дзвонить в мозку… Дзвонить у тій частині (лімбічна система), що відповідає за задоволення від їжі чи сексу.
У літературі описано вживання кокаїну з горілкою (одна з назв такого коктейлю – “Балтійський чай”) та з героїном (speedball).
Клінічна картина після інтраназального (коли нюхають) введення “коксу” така: потужний приплив сил, на місці всидіти неможливо, стояти на місці також складно. Людина – це вибух енергії, руху, дії. Настрій – мегабадьорий. Сон – не те що зникає, здається, він просто втікає геть до кращих часів для нього.
Все якось прояснюється, але за рахунок того, що розширюються дихальні шляхи, поступає більше кисню, тому й ширший спектр відчуттів.
Такий стан емоційного, психічного, фізичного, мисленнєвого збудження сприяє загальному натхненню і бажанню діяти, працювати, також і творити.
Біохімічно дію кокаїну можна описати так. Між нервовими клітинами є щілина – синапс. Коли нервові клітини обмінюються сигналами, то імпульс проходить через ту щілину – синапс. І в момент проходження імпульсу виділяються нейротрансміттери (своєрідні посередники, один з яких дофамін). Вони допомагають імпульсу пройти, після чого зникають. Але кокаїн перешкоджає їхній ліквідації, тому імпульс продовжує летіти в мозок.
Образно кажучи, ви натиснули на дзвінок, зробили “дзень" і відпустили кнопку. Але дзвінок продовжує дзвонити, бо щось там заїло. І от воно дзвонить в мозку… Дзвонить у тій частині (лімбічна система), що відповідає за задоволення від їжі чи сексу.
У літературі описано вживання кокаїну з горілкою (одна з назв такого коктейлю – “Балтійський чай”) та з героїном (speedball).
Опіати
Природно, що на думку спав героїн. Бо численна група опіатів, до яких має честь належати героїн, має прямий стосунок як безпосередньо до творчості, так і загалом до життя творчих людей. Зайве перелічувати прізвища видатних творців, котрі дружили з опієм в тій чи іншій його формі: куріння, пиття, довенні ін’єкції.
Опій має древню історію. Його використовували як болезаспокійливий засіб з давніх-давен. Він, зв’язуючись замість наших внутрішніх ендорфінів та енкефалінів з опіоїдними рецепторами, блокує больові імпульси й викликає загальний стан напівсну, марення, під час якого, в принципі, можуть приходити ті чи інші творчі рішення. Буває ж, що увісні ми бачимо відповідь на питання? Так само і опій занурює мозок у химерний світ, схожий на той, куди двічі, але через різні двері, потрапляла Аліса.
Споживачі опію під кайфом – найтихіші люди, вони навіть ходять на напівзігнутих ногах, бо так зручніше.
Якщо говорити про якусь метафору – то це схоже на slow motion – уповільнену картинку у фільмах, коли секунда тягнеться в рази довше. Це якщо дивтися зі сторони.
Опій має древню історію. Його використовували як болезаспокійливий засіб з давніх-давен. Він, зв’язуючись замість наших внутрішніх ендорфінів та енкефалінів з опіоїдними рецепторами, блокує больові імпульси й викликає загальний стан напівсну, марення, під час якого, в принципі, можуть приходити ті чи інші творчі рішення. Буває ж, що увісні ми бачимо відповідь на питання? Так само і опій занурює мозок у химерний світ, схожий на той, куди двічі, але через різні двері, потрапляла Аліса.
Споживачі опію під кайфом – найтихіші люди, вони навіть ходять на напівзігнутих ногах, бо так зручніше.
Якщо говорити про якусь метафору – то це схоже на slow motion – уповільнену картинку у фільмах, коли секунда тягнеться в рази довше. Це якщо дивтися зі сторони.
Конопля
Однак найпопулярнішим засобом у середовищі творчих і квазітворчих людей є коноплі: трава, драп, ганджубас, план. Навіть коли починаєш розповідати щось для когось дивне чи ділитися новими ідеями щодо певних проектів, буває, перепитують: “Ти що, куриш?”
Бо є люди, які курять, і їм каннабіоли (діючі речовини в траві) допомагають жити та творити.
Немає якоїсь певної частини мозку, на яку впливає куріння коноплі. Загальний ефект пояснюється порушенням синхронізації у передачі сигналу між частинами мозку (гіппокампом та префронтальною корою). Це щось на зразок, коли б у симфонічного оркестру раптом зник диригент: без керівного сигналу кожен виконавець грає щось своє, але у різнобій з іншими.
Із суб’єктивних відчуттів: розширюється свідомість; реальність стає яскравішою, теплішою, приємнішою, радіснішою; пришвидшується потік думок; виникають несподівані оригінальні асоціації; з’являється відчуття польоту думок; творити стає легше.
Проте існують відгуки, зокрема художників, що під час тривалого прийому коноплі для написання картин творчість стає стереотипною – в кожному творі митець використовує схожий прийом. Коли пояснювати на хлопський розум, то виходить щось на зразок “ті самі помідори, тільки у профіль”.
Якщо спробувати класифікувати чи узагальнити реакції окремих індивідуумів на прийом коноплі, то людину або пробиває на “ха-ха”, або пробиває на “думку”, або “висаджує на ізмєну”. У першому випадку весело, у другому задумливо, у третьому тривожно, лячно чи страшно.
Бо є люди, які курять, і їм каннабіоли (діючі речовини в траві) допомагають жити та творити.
Немає якоїсь певної частини мозку, на яку впливає куріння коноплі. Загальний ефект пояснюється порушенням синхронізації у передачі сигналу між частинами мозку (гіппокампом та префронтальною корою). Це щось на зразок, коли б у симфонічного оркестру раптом зник диригент: без керівного сигналу кожен виконавець грає щось своє, але у різнобій з іншими.
Із суб’єктивних відчуттів: розширюється свідомість; реальність стає яскравішою, теплішою, приємнішою, радіснішою; пришвидшується потік думок; виникають несподівані оригінальні асоціації; з’являється відчуття польоту думок; творити стає легше.
Проте існують відгуки, зокрема художників, що під час тривалого прийому коноплі для написання картин творчість стає стереотипною – в кожному творі митець використовує схожий прийом. Коли пояснювати на хлопський розум, то виходить щось на зразок “ті самі помідори, тільки у профіль”.
Якщо спробувати класифікувати чи узагальнити реакції окремих індивідуумів на прийом коноплі, то людину або пробиває на “ха-ха”, або пробиває на “думку”, або “висаджує на ізмєну”. У першому випадку весело, у другому задумливо, у третьому тривожно, лячно чи страшно.
Психоделіки
Але розвіємо конопляний дим й перейдемо до психоделіків, дія яких в першу чергу полягає у зміні звиклого мислення і сприйняття та створенні змінених станів свідомості.
Це визначення є загальноприйнятим, але, як на мене, усі психотропні засоби створюють змінений стан свідомості.
Та суть в іншому.
Унікальність психоделіків у тому, що, на відміну від інших препаратів, вони не гарантують досягнення завчасно відомого стану психіки, а кожного разу створюють несподівані переживання.
Тобто, цього разу вставить не так, як минулого.
LSD, псилоцибін, мескалін викликають у свідомості маленький, але потужний ядерний вибух, який тимчасово, проте впевнено і надійно стирає межу між сприйняттям реальності та уявою.
Свідомість безмежно розширюється, у музики з’являється запах, слова стають кольоровими, і видається, що нарешті ти все зрозумів про себе та осягнув світобудову. Поняття часу втрачає будь-який сенс, людина виходить за межі свідомості, наче у відкритий космос.
Відповідно, в такому стані можливо як створити щось, так і натворити. Не кожен тріп (сеанс вживання психоделіка) буває позитивний. Трапляються й негативні відчуття: цілком реально потрапити навіть у пекло.
Механізм дії психоделіків такий – вони просто забирають чи відключають існуючі фільтри у сприйнятті довколишнього світу.
Справа у тому, що у мозок надходить набагато більше інформації, аніж він може обробити. Через це мозок радше передбачає, що станеться, аніж сприймає реальність. І якщо сприймає, то — селективно – вибірково і, скоріш за все, просто співставляє отримане – новий досвід, з існуючим – минулий досвід, перевіряє чи правильне зробив передбачення. А після прийому препарату всі шаблони зникають, що й призводить до суб’єктивного відчуття розширення свідомості.
Це визначення є загальноприйнятим, але, як на мене, усі психотропні засоби створюють змінений стан свідомості.
Та суть в іншому.
Унікальність психоделіків у тому, що, на відміну від інших препаратів, вони не гарантують досягнення завчасно відомого стану психіки, а кожного разу створюють несподівані переживання.
Тобто, цього разу вставить не так, як минулого.
LSD, псилоцибін, мескалін викликають у свідомості маленький, але потужний ядерний вибух, який тимчасово, проте впевнено і надійно стирає межу між сприйняттям реальності та уявою.
Свідомість безмежно розширюється, у музики з’являється запах, слова стають кольоровими, і видається, що нарешті ти все зрозумів про себе та осягнув світобудову. Поняття часу втрачає будь-який сенс, людина виходить за межі свідомості, наче у відкритий космос.
Відповідно, в такому стані можливо як створити щось, так і натворити. Не кожен тріп (сеанс вживання психоделіка) буває позитивний. Трапляються й негативні відчуття: цілком реально потрапити навіть у пекло.
Механізм дії психоделіків такий – вони просто забирають чи відключають існуючі фільтри у сприйнятті довколишнього світу.
Справа у тому, що у мозок надходить набагато більше інформації, аніж він може обробити. Через це мозок радше передбачає, що станеться, аніж сприймає реальність. І якщо сприймає, то — селективно – вибірково і, скоріш за все, просто співставляє отримане – новий досвід, з існуючим – минулий досвід, перевіряє чи правильне зробив передбачення. А після прийому препарату всі шаблони зникають, що й призводить до суб’єктивного відчуття розширення свідомості.
Наслідки
І все би добре з психоактивними речовинками, але усі вище згадані препарати після систематичного вживання здатні викликати фізичну і психологічну залежність. І вираз “мені дуже погано” – просто насмішка над описом стану ломки — астиненції, синдрому відміни.
Також повторюся: “Жоден зі згаданих тут препаратів не має прямого впливу на процес творчості як такої. Ці препарати лишень кожен по своєму створюють певні умови для перебігу творчого процесу, якщо таким ми, звісно, маємо намір зайнятися, перебуваючи у стані зміненої свідомості”.
Тобто, є вплив опосередкований. І інколи за цей опосередкований вплив ми платимо надто велику ціну.
З іншого боку, психотропні препарати широко використовуються у практиках і школах, пов’язаних з особистісним чи духовним розвитком людини. Першим спадає на думку Кастанеда і його Дон Хуан та поїздки в Індію Стіва Джобса, гурту Бітлз та інших.
Після сесій із застосуванням тих чи інших психотропних засобів людина змінюється, якість її життя в цілому покращується, вона стає більш креативною.
Тобто знову, але вже з більш глобального погляду, спостерігаємо опосередкований вплив психотропних препаратів на процес генерації нових ідей.
Як бачите, питання “Психотропні препарати і Творчість. Вживати чи не вживати?” доволі дискутабельне, хоча погляд суспільної моралі на вживання наркотиків однозначний: «Не можна».
З одного боку, препарати здатні опосередковано позитивно вплинути на процес генерації нових ідей. З другого боку, залежність від них призводить до фізичної та психічної деградації і антисоціальної поведінки.
Сподіваюся, у ваших головах посвітліло.
Також повторюся: “Жоден зі згаданих тут препаратів не має прямого впливу на процес творчості як такої. Ці препарати лишень кожен по своєму створюють певні умови для перебігу творчого процесу, якщо таким ми, звісно, маємо намір зайнятися, перебуваючи у стані зміненої свідомості”.
Тобто, є вплив опосередкований. І інколи за цей опосередкований вплив ми платимо надто велику ціну.
З іншого боку, психотропні препарати широко використовуються у практиках і школах, пов’язаних з особистісним чи духовним розвитком людини. Першим спадає на думку Кастанеда і його Дон Хуан та поїздки в Індію Стіва Джобса, гурту Бітлз та інших.
Після сесій із застосуванням тих чи інших психотропних засобів людина змінюється, якість її життя в цілому покращується, вона стає більш креативною.
Тобто знову, але вже з більш глобального погляду, спостерігаємо опосередкований вплив психотропних препаратів на процес генерації нових ідей.
Як бачите, питання “Психотропні препарати і Творчість. Вживати чи не вживати?” доволі дискутабельне, хоча погляд суспільної моралі на вживання наркотиків однозначний: «Не можна».
З одного боку, препарати здатні опосередковано позитивно вплинути на процес генерації нових ідей. З другого боку, залежність від них призводить до фізичної та психічної деградації і антисоціальної поведінки.
Сподіваюся, у ваших головах посвітліло.