Громадяни алкоголіки та тунеядці
В 1965-му році в Совєцькому Союзі з'являється кінокомедія “Операція “И” та інші пригоди Шуріка". У контексті однієї з пригод там є наступний епізод.
Треба сказати, що фільм, як і "Кавказька полонянка", де Шурік також "засвітився" відносився до категорії народних хітів. Його радісно переглядали і в 90-ті, ностальгуючи за старими добрими часами з ковбасою по два рублі.
Дядько Федір та його чотирилапі друзі
В1978-му, в тому ж таки СРСР виходить мультиплікаційний фільм "Троє із Простоквашино". Загалом це трилогія, створена за мотивами повісті Єдуарда Успенського "Дядько Федір, пес та кіт".
В принципі гарна історія. В контексті дефіциту видовищ на телеекранах Країни Рад сприймалася позитивно. Не одно покоління дітей виросло на цьому мультику.
Продавці ностальгії
У 2003-му в Росії з'являється ТМ "Простоквашино". Вони продають молочну продукцію. З 2008-го головним маскотом призначають кота Матроскіна. По факту один з найбільших російських брендів. Докладніше про історію читайте за посиланням. Зараз бренд належить компанії Danon.
Об'єктивно це дуже успішний проєкт. Якщо коротко: використані образи, які близькі користувачам з дитинства, апелюють до приємного, місцями безтурботного, минулого.
Грамотно побудована маркетингова стратегія. Ну й нехай. Якщо це приносить прибуток, то такі стратегії виправдані. Особливо, коли Росія вважає себе правонаступницею Совєцького Союзу і пишається культурними надбаннями того часу.
Але причому тут Україна?
І чому совєцькі спогади мають залишатися для нас рідними, "своїми"?
Лютий 2022-го. В ротації на телеекранах з’явився відеоролик від “Простоквашино”. По сюжету на декілька секунд з’являється відсилка до давньої совєцької комедії “Оперція “И”, див вище.
Уявіть собі. Це ж хтось з приємністю згадує. Це ж хтось придумав. Це ж хтось узгодив, бо вирішив, що глядачі вловлять, зрозуміють і відгукнуться (сприймуть лояльно).
Врешті це ж хтось думає, що Україна = Росія, що ми так само, як і вони ностальгуємо за совком. І пробує нас, на правах старшого брата, затягнути назад в СРСР. Спочатку у 1978-ий у село Простоквашино, а потім і в 1965-ий рік. А може і ще далі, бо отой Шарик десь нагадує Поліграфа Поліграфовича Шарикова із роману "Собаче серце" Михайла Булгакова.
А коли ми пручаємося, то з'являються зелені чоловічки зі знаменитим АК-47 і починають спецоперацію.
Ми планували цю рекламу обговорити на парі з реклами в Університеті Короля Данила. Власне оту пасхалку зауважили студенти (була одна із домашніх робіт).
Але так і не обговорили. Бо в один з четвергів лютого 2022-го продовжилася війна, яка розпочалася у 2014-му, але триває вже понад сто років (цитую з інтернету).
І тепер думаю, що ця війна також і за свободу від отих совкових мемів в українській рекламі.
