Дуже тішуся, що “Мрія про Антарктиду” встигла з’явитися до війни. Книга вийшла друком буквально за тиждень чи два до вторгнення. Збирався на презентацію десь на початку березня…
Так щоб ви собі уявили цей щасливий збіг обставин. У 2019-му Маркіян Прохасько повернувся з Антарктиди і три роки поспіль працював над завершенням своїє подорожі. Бо, власне й мандрував на крижаний материк, аби мрія потрапити в Антарктиду і прожити її стала чимось втіленим, наприклад книгою.
Було би надзвичайно прикро майже дійти до мети і раптом виявити, що попереду невизначеність. Це так аж моторошно.
Тому, повторюся, дуже тішуся, що “Мрія про Антарктиду” у мене вдома. Можу відкрити її, погортати, почитати, помандрувати.
Якщо вдаватися до антарктичних метафор, то скажу, що сама книга – лише верхівка айсбергу. Так, завершена, цілісна, об’ємна, глибока, вагома, насичена, змістовна. Проте тільки видима верхівка усіх прожитих Автором вражень. Продовжуючи занурюватися під воду, ви побачите, що є “Моя друга книга про Антарктиду”, сайт, відео, аудіосеріал, статті на Куншт.
Також, впевнений, що Маркіян Прохасько не все нам розповів (із різних причин). І тим цікавіше буде прийти на презентацію (хай навіть онлайн) щоб запитати про щось своє чи підписатися на Patreon, щоб зазирнути у секретні шухлядки робочого стола Маркіяна Прохаська, де збергіється…
…зберігається щось на зразок “уривку тексту прочитаного якось вголос ввечері перед сном і покладеного на звуки моря та яхти”.
