…Якось послав Господь Ангела до одного Чоловіка.
І коли з’явився Ангел, то говорив він:
— О, правовірний Чоловіче, за твої численні чесноти, за праведне життя Господь ще при житті твоєму винагороджує тебе. Обирай, що ти хочеш: мудрості, чи грошей?
Слухати аудіоверсію:
Впав на коліна і припав до землі Чоловік, не сміючи й глянути на сяючого Ангела. За тим благоговійно промовив:
— Хвала Господу милосердному та всевидючому. Більшого щастя та нагороди не має для мене, аніж знати, що Господь помітив моє ревне виконання заповідей його. І якщо милостивий Господь бажає зробити мені подарунок, то чи осмілюся я піти супроти волі його? О, Ангеле, Віснику Всевишнього, дозволь мені взяти мудрість.
Схилив голову на знак згоди Ангел і зійшло Світло на Чоловіка. Одразу потому Ангелу стало цікаво, що ж відчуває Чоловік, тому запитав він:
— Скажи, о, правовірний Чоловіче, як увійшла в тебе велика мудрість, дарована милосердним Господом, що змінилося в тобі? З’явилися нові погляди чи думки?
Чоловік встав з колін, обтрусив порох з одягу і сухо промовив:
— З’явилися, о, Ангеле! Треба було брати грошима.
Видається, що гроші важливіші за мудрість. Але це тільки на позір, бо ж він спочатку став мудрим — тобто тепер мудрості йому не потрібно — то ж з’явилися інші пріоритети – гроші.
Легко бути розумним заднім числом. І якщо би всю розмову повернути назад, то чоловік все одно спочатку обрав би мудрість, а вже потім подумав би про гроші. Адже, коли би вернувся назад, то й набута мудрість би зникла.
А що би ви вибрали? І що важливіше — гроші чи мудрість? Поділюся з вами своїми думками на цю тему.
Почну з питання: “Для чого ми живемо?”. Моя гіпотеза — щоб реалізувати своє призначення і отримувати прибутки. Втім, “отримувати прибутки” правильне і разом з тим трохи таке тяжкостравне корпоративне словосполучення. Пасує радше для якогось статуту товариства з обмеженою відповідальністю.
Як щодо “процвітання”? Вже ліпше, правда?
Погляньте-но на яблуню. Ось вона росте, цвіте, дає плоди. Не втомлюється родити яблука щороку і радіє життю: сонцю, снігу, вітру, дощу, людям та можливості процвітати.
У стосунку людей процвітання виглядає дещо інакше і буває:
Легко бути розумним заднім числом. І якщо би всю розмову повернути назад, то чоловік все одно спочатку обрав би мудрість, а вже потім подумав би про гроші. Адже, коли би вернувся назад, то й набута мудрість би зникла.
А що би ви вибрали? І що важливіше — гроші чи мудрість? Поділюся з вами своїми думками на цю тему.
Почну з питання: “Для чого ми живемо?”. Моя гіпотеза — щоб реалізувати своє призначення і отримувати прибутки. Втім, “отримувати прибутки” правильне і разом з тим трохи таке тяжкостравне корпоративне словосполучення. Пасує радше для якогось статуту товариства з обмеженою відповідальністю.
Як щодо “процвітання”? Вже ліпше, правда?
Погляньте-но на яблуню. Ось вона росте, цвіте, дає плоди. Не втомлюється родити яблука щороку і радіє життю: сонцю, снігу, вітру, дощу, людям та можливості процвітати.
У стосунку людей процвітання виглядає дещо інакше і буває:
- Матеріальне — це про гроші, речі, маєтки. Сюди ж, гадаю, можна додати і наше здоров’я.
- Репутаційне — це про статус у суспільстві.
- Інтелектуальне — це про знання, досвід та, врешті, мудрість.
- Емоційне — це про задовлення від процесу та результату, статисфакцію, що вчинок відповідає моєму чи суспільному сумлінню, принципам та цінностям.
- Духовне — це про самовдосконалення, терпимість, прийняття, майндфулнес, праведне життя, дзен і так далі, і таке інше, бо шляхи до Господа різні.
Можете ще щось додати до цього списку.
Одразу зроблю примітку. Так, є ще примус до дій через страх, насилля, шантаж та маніпуляції. Однак в цьому епізоді про свобідне взаємовигідне волевиявлення.
Тепер, коли ми бачимо, що прибутки, читай процвітання, це не тільки про гроші, то ми починаємо розуміти, що важливий баланс цих п’яти напрямків.
Впевнений, що ви вже зауважували, що у певний період життя акценти зміщуються. Десь ми більше вчимося і менше заробляємо. А деколи більше дбаємо за репутацію та духовні здобутки.
Що ця гіпотеза про п’ять різновидів процвітання дає нам на практиці?
Насамперед розуміння, що немає безоплатної діяльності. Люди роблять тільки те, що їм вигідно і веде до їнього власно процвітання. І якщо грошей вона не бере, то значить отримує щось інше з нашого списку.
І є декілька запитань, які допомагають визначити про які здобутки йдеться в тій чи іншій ситуації. Перше: “Навіщо як це роблю?”, друге: “А що я відчуваю, коли це роблю?”, третє: “А що я з цього отримую?”.
Наприклад, людина приходить у вільний час на толоку прибрати у парку. Грошей їй за це не платять. А чому вона це робить? Можливо з обов’язку, але й відчуває сатисфакцію, що чинить згідно обов’язку і виконує свої соціальні зобов’язання. А може гордість відчуває, що от зробили місто чистішим? Різні є варіанти.
Зрозумійте правильно тут не йдеться про меркантильність — бо як на мене це один із Законів Всесвіту — ти даєш і отримуєш щось навзаєм.
Я не хочу применшити цінності самопожертви людей, що присвячують свій час соціальним проєктам та ініціативам. Просто, коли ми маємо відповідь на питання, навіщо я це роблю, то краще розуміємо себе і свою роль у суспільстві.
І тепер ось є громадська організація. Вона всім повідомляє, що ми неприбуткові. Ну, юридично це правильно, але технічно, що ви отримуєте в результаті своєї діяльності конкретно для себе? Репутацію? Досвід? Сатисфакцію?
Уявімо бесіду з волонтерами.
Варіант один. Нам потрібні волонтери, чи не хотіли би ви долучитися до важливої справи у вільний час? Грошей ми за це не платимо — працюємо на громадських засадах.
І от людина відгукнулася на вашу пропозицію. Думає вона приблизно наступним чином. Роблю це безкоштовно і пріоритет низький, тобто, якщо з’явиться щось важливіше, то проігнорую моє волонтерство. Якщо зроблю, бодай трошки щось, то й цього достатньо, я ж і так свій час вільний на це віддаю та роблю безкоштовно.
І от ви сподіваєтеся на людину, а вона вас підводить, бо немає між вами чітких домовленостей, в яких присутня видима вигода для волонтера.
Варіант два. Друже, грошей у нас не заробиш, але твоїм здобутком буде досвід, напрацюєш своє портфоліо, з новими людьми познайомишся, репутацію зміцниш, бо ми розповідаємо про своїх людей у соціальних мережах, дамо тобі рекомендації. За 3-4 роки виростейш у крутого спеціаліста і знайдеш хорошу роботу.
І ви домовилися і волонтер знає заради чого він з вами і більш відповідально ставиться до своїх завдань. Врешті у вас більше важелів, щоб спитати з нього. Гей, друже, ми ж наче домовилися, виконай, будь ласка, взяті на себе зобов’язання.
Також такий підхід пошуку вигоду для іншої сторони робить громадську організацію не прохачем, а потенційним партнером для бізнесу в контексті КСВ — корпоративної соціальної відповідальності. Повторюватися не буду — докладніше в одинадцятому епізоді “Робити добрі справи вигідно” подкасту Трохи Мович.
Одразу зроблю примітку. Так, є ще примус до дій через страх, насилля, шантаж та маніпуляції. Однак в цьому епізоді про свобідне взаємовигідне волевиявлення.
Тепер, коли ми бачимо, що прибутки, читай процвітання, це не тільки про гроші, то ми починаємо розуміти, що важливий баланс цих п’яти напрямків.
Впевнений, що ви вже зауважували, що у певний період життя акценти зміщуються. Десь ми більше вчимося і менше заробляємо. А деколи більше дбаємо за репутацію та духовні здобутки.
Що ця гіпотеза про п’ять різновидів процвітання дає нам на практиці?
Насамперед розуміння, що немає безоплатної діяльності. Люди роблять тільки те, що їм вигідно і веде до їнього власно процвітання. І якщо грошей вона не бере, то значить отримує щось інше з нашого списку.
І є декілька запитань, які допомагають визначити про які здобутки йдеться в тій чи іншій ситуації. Перше: “Навіщо як це роблю?”, друге: “А що я відчуваю, коли це роблю?”, третє: “А що я з цього отримую?”.
Наприклад, людина приходить у вільний час на толоку прибрати у парку. Грошей їй за це не платять. А чому вона це робить? Можливо з обов’язку, але й відчуває сатисфакцію, що чинить згідно обов’язку і виконує свої соціальні зобов’язання. А може гордість відчуває, що от зробили місто чистішим? Різні є варіанти.
Зрозумійте правильно тут не йдеться про меркантильність — бо як на мене це один із Законів Всесвіту — ти даєш і отримуєш щось навзаєм.
Я не хочу применшити цінності самопожертви людей, що присвячують свій час соціальним проєктам та ініціативам. Просто, коли ми маємо відповідь на питання, навіщо я це роблю, то краще розуміємо себе і свою роль у суспільстві.
І тепер ось є громадська організація. Вона всім повідомляє, що ми неприбуткові. Ну, юридично це правильно, але технічно, що ви отримуєте в результаті своєї діяльності конкретно для себе? Репутацію? Досвід? Сатисфакцію?
Уявімо бесіду з волонтерами.
Варіант один. Нам потрібні волонтери, чи не хотіли би ви долучитися до важливої справи у вільний час? Грошей ми за це не платимо — працюємо на громадських засадах.
І от людина відгукнулася на вашу пропозицію. Думає вона приблизно наступним чином. Роблю це безкоштовно і пріоритет низький, тобто, якщо з’явиться щось важливіше, то проігнорую моє волонтерство. Якщо зроблю, бодай трошки щось, то й цього достатньо, я ж і так свій час вільний на це віддаю та роблю безкоштовно.
І от ви сподіваєтеся на людину, а вона вас підводить, бо немає між вами чітких домовленостей, в яких присутня видима вигода для волонтера.
Варіант два. Друже, грошей у нас не заробиш, але твоїм здобутком буде досвід, напрацюєш своє портфоліо, з новими людьми познайомишся, репутацію зміцниш, бо ми розповідаємо про своїх людей у соціальних мережах, дамо тобі рекомендації. За 3-4 роки виростейш у крутого спеціаліста і знайдеш хорошу роботу.
І ви домовилися і волонтер знає заради чого він з вами і більш відповідально ставиться до своїх завдань. Врешті у вас більше важелів, щоб спитати з нього. Гей, друже, ми ж наче домовилися, виконай, будь ласка, взяті на себе зобов’язання.
Також такий підхід пошуку вигоду для іншої сторони робить громадську організацію не прохачем, а потенційним партнером для бізнесу в контексті КСВ — корпоративної соціальної відповідальності. Повторюватися не буду — докладніше в одинадцятому епізоді “Робити добрі справи вигідно” подкасту Трохи Мович.
Можете ще щось додати до цього списку.
Одразу зроблю примітку. Так, є ще примус до дій через страх, насилля, шантаж та маніпуляції. Однак в цьому епізоді про свобідне взаємовигідне волевиявлення.
Тепер, коли ми бачимо, що прибутки, читай процвітання, це не тільки про гроші, то ми починаємо розуміти, що важливий баланс цих п’яти напрямків.
Впевнений, що ви вже зауважували, що у певний період життя акценти зміщуються. Десь ми більше вчимося і менше заробляємо. А деколи більше дбаємо за репутацію та духовні здобутки.
Що ця гіпотеза про п’ять різновидів процвітання дає нам на практиці?
Насамперед розуміння, що немає безоплатної діяльності. Люди роблять тільки те, що їм вигідно і веде до їнього власно процвітання. І якщо грошей вона не бере, то значить отримує щось інше з нашого списку.
І є декілька запитань, які допомагають визначити про які здобутки йдеться в тій чи іншій ситуації. Перше: “Навіщо як це роблю?”, друге: “А що я відчуваю, коли це роблю?”, третє: “А що я з цього отримую?”.
Наприклад, людина приходить у вільний час на толоку прибрати у парку. Грошей їй за це не платять. А чому вона це робить? Можливо з обов’язку, але й відчуває сатисфакцію, що чинить згідно обов’язку і виконує свої соціальні зобов’язання. А може гордість відчуває, що от зробили місто чистішим? Різні є варіанти.
Зрозумійте правильно тут не йдеться про меркантильність — бо як на мене це один із Законів Всесвіту — ти даєш і отримуєш щось навзаєм.
Я не хочу применшити цінності самопожертви людей, що присвячують свій час соціальним проєктам та ініціативам. Просто, коли ми маємо відповідь на питання, навіщо я це роблю, то краще розуміємо себе і свою роль у суспільстві.
І тепер ось є громадська організація. Вона всім повідомляє, що ми неприбуткові. Ну, юридично це правильно, але технічно, що ви отримуєте в результаті своєї діяльності конкретно для себе? Репутацію? Досвід? Сатисфакцію?
Уявімо бесіду з волонтерами.
Варіант один. Нам потрібні волонтери, чи не хотіли би ви долучитися до важливої справи у вільний час? Грошей ми за це не платимо — працюємо на громадських засадах.
І от людина відгукнулася на вашу пропозицію. Думає вона приблизно наступним чином. Роблю це безкоштовно і пріоритет низький, тобто, якщо з’явиться щось важливіше, то проігнорую моє волонтерство. Якщо зроблю, бодай трошки щось, то й цього достатньо, я ж і так свій час вільний на це віддаю та роблю безкоштовно.
І от ви сподіваєтеся на людину, а вона вас підводить, бо немає між вами чітких домовленостей, в яких присутня видима вигода для волонтера.
Варіант два. Друже, грошей у нас не заробиш, але твоїм здобутком буде досвід, напрацюєш своє портфоліо, з новими людьми познайомишся, репутацію зміцниш, бо ми розповідаємо про своїх людей у соціальних мережах, дамо тобі рекомендації. За 3-4 роки виростейш у крутого спеціаліста і знайдеш хорошу роботу.
І ви домовилися і волонтер знає заради чого він з вами і більш відповідально ставиться до своїх завдань. Врешті у вас більше важелів, щоб спитати з нього. Гей, друже, ми ж наче домовилися, виконай, будь ласка, взяті на себе зобов’язання.
Також такий підхід пошуку вигоду для іншої сторони робить громадську організацію не прохачем, а потенційним партнером для бізнесу в контексті КСВ — корпоративної соціальної відповідальності. Повторюватися не буду — докладніше в одинадцятому епізоді “Робити добрі справи вигідно” подкасту Трохи Мович.
З іншої сторони, якщо вам пропонують долучитися до проєктів чи діяльності на громадських засадах — з’ясуйте свої нематеріальні здобутки, щоб мати для себе чітке уявлення, навіщо ви це робите.
Ну наприклад, ви читаєте лекцію на безоплатній основі, а організація робить медійний супровід на своїх ресурсах.
Тепер проаналізуйте свою теперішню діяльність, свої наявні проєкти, що ви отримуєте у кожному з них? І, можливо, у якомусь з проєктів й варто затриматися, бо хоч там і малі гроші, але є плюс в репутацію, знання чи досвід.
Так само й ейчар мав би пояснити працівнику про його матеріальні і не матеріальні здобутки в компанії, аби людина мала чітку відповідь на питання: “Чому я залишаюся працювати в цій компанії?”.
А якщо ви скептично ставитися до гіпотези Трухімовича про п’ять різновидів процвітання і вважаєте, що гроші єдине, що може зацікавити людину, то я вам скажу, що врешті репутаційні, інтелектуальні, емоційні та й духовні здобутки конвертуються в матеріальні — в гроші. Адже прошареній людині з досвідом, знаннями та репутацією готові платити більше, тому що працює вона ефективніше.
Отже, ставте собі оці запитання: “Навіщо я це роблю? Що я отримую? Що я відчуваю, коли це роблю”. Бо коли ви знаєте “чому”, то або отримуєте більше мотивації, або кидаєте того “ровера”.
В продовження теми слухайте 44-ий епізод “Як з грошей зробити гроші. Прості поради для простих людей”.
Сподіваюся у ваших головах посвітліло.
Одразу зроблю примітку. Так, є ще примус до дій через страх, насилля, шантаж та маніпуляції. Однак в цьому епізоді про свобідне взаємовигідне волевиявлення.
Тепер, коли ми бачимо, що прибутки, читай процвітання, це не тільки про гроші, то ми починаємо розуміти, що важливий баланс цих п’яти напрямків.
Впевнений, що ви вже зауважували, що у певний період життя акценти зміщуються. Десь ми більше вчимося і менше заробляємо. А деколи більше дбаємо за репутацію та духовні здобутки.
Що ця гіпотеза про п’ять різновидів процвітання дає нам на практиці?
Насамперед розуміння, що немає безоплатної діяльності. Люди роблять тільки те, що їм вигідно і веде до їнього власно процвітання. І якщо грошей вона не бере, то значить отримує щось інше з нашого списку.
І є декілька запитань, які допомагають визначити про які здобутки йдеться в тій чи іншій ситуації. Перше: “Навіщо як це роблю?”, друге: “А що я відчуваю, коли це роблю?”, третє: “А що я з цього отримую?”.
Наприклад, людина приходить у вільний час на толоку прибрати у парку. Грошей їй за це не платять. А чому вона це робить? Можливо з обов’язку, але й відчуває сатисфакцію, що чинить згідно обов’язку і виконує свої соціальні зобов’язання. А може гордість відчуває, що от зробили місто чистішим? Різні є варіанти.
Зрозумійте правильно тут не йдеться про меркантильність — бо як на мене це один із Законів Всесвіту — ти даєш і отримуєш щось навзаєм.
Я не хочу применшити цінності самопожертви людей, що присвячують свій час соціальним проєктам та ініціативам. Просто, коли ми маємо відповідь на питання, навіщо я це роблю, то краще розуміємо себе і свою роль у суспільстві.
І тепер ось є громадська організація. Вона всім повідомляє, що ми неприбуткові. Ну, юридично це правильно, але технічно, що ви отримуєте в результаті своєї діяльності конкретно для себе? Репутацію? Досвід? Сатисфакцію?
Уявімо бесіду з волонтерами.
Варіант один. Нам потрібні волонтери, чи не хотіли би ви долучитися до важливої справи у вільний час? Грошей ми за це не платимо — працюємо на громадських засадах.
І от людина відгукнулася на вашу пропозицію. Думає вона приблизно наступним чином. Роблю це безкоштовно і пріоритет низький, тобто, якщо з’явиться щось важливіше, то проігнорую моє волонтерство. Якщо зроблю, бодай трошки щось, то й цього достатньо, я ж і так свій час вільний на це віддаю та роблю безкоштовно.
І от ви сподіваєтеся на людину, а вона вас підводить, бо немає між вами чітких домовленостей, в яких присутня видима вигода для волонтера.
Варіант два. Друже, грошей у нас не заробиш, але твоїм здобутком буде досвід, напрацюєш своє портфоліо, з новими людьми познайомишся, репутацію зміцниш, бо ми розповідаємо про своїх людей у соціальних мережах, дамо тобі рекомендації. За 3-4 роки виростейш у крутого спеціаліста і знайдеш хорошу роботу.
І ви домовилися і волонтер знає заради чого він з вами і більш відповідально ставиться до своїх завдань. Врешті у вас більше важелів, щоб спитати з нього. Гей, друже, ми ж наче домовилися, виконай, будь ласка, взяті на себе зобов’язання.
Також такий підхід пошуку вигоду для іншої сторони робить громадську організацію не прохачем, а потенційним партнером для бізнесу в контексті КСВ — корпоративної соціальної відповідальності. Повторюватися не буду — докладніше в одинадцятому епізоді “Робити добрі справи вигідно” подкасту Трохи Мович.
З іншої сторони, якщо вам пропонують долучитися до проєктів чи діяльності на громадських засадах — з’ясуйте свої нематеріальні здобутки, щоб мати для себе чітке уявлення, навіщо ви це робите.
Ну наприклад, ви читаєте лекцію на безоплатній основі, а організація робить медійний супровід на своїх ресурсах.
Тепер проаналізуйте свою теперішню діяльність, свої наявні проєкти, що ви отримуєте у кожному з них? І, можливо, у якомусь з проєктів й варто затриматися, бо хоч там і малі гроші, але є плюс в репутацію, знання чи досвід.
Так само й ейчар мав би пояснити працівнику про його матеріальні і не матеріальні здобутки в компанії, аби людина мала чітку відповідь на питання: “Чому я залишаюся працювати в цій компанії?”.
А якщо ви скептично ставитися до гіпотези Трухімовича про п’ять різновидів процвітання і вважаєте, що гроші єдине, що може зацікавити людину, то я вам скажу, що врешті репутаційні, інтелектуальні, емоційні та й духовні здобутки конвертуються в матеріальні — в гроші. Адже прошареній людині з досвідом, знаннями та репутацією готові платити більше, тому що працює вона ефективніше.
Отже, ставте собі оці запитання: “Навіщо я це роблю? Що я отримую? Що я відчуваю, коли це роблю”. Бо коли ви знаєте “чому”, то або отримуєте більше мотивації, або кидаєте того “ровера”.
В продовження теми слухайте 44-ий епізод “Як з грошей зробити гроші. Прості поради для простих людей”.
Сподіваюся у ваших головах посвітліло.
