Це так по-домашньому…
Коли до тебе приходить багато гостей і ти зі всієї хати зносиш стільчики, щоб усі сіли за столом.
Поміщаються всі. Хоча й доводиться притискати лікті до тулуба. Через те ти трохи обмежений в рухах, трохи неоковирний і не можеш дотягнутися до улюбленого салату. Але тобі подадуть. Нал’ють. І, звісно, образяться, якщо не вип’єш. Зате замість того, щоб вигнати на балкон чи вулицю, просто поставлять попільничку, якщо захочеш закурити.
Хоч і тісно, але жодного напрягу. Навпаки - відчуваєш себе не те що щасливим, але якось так середсвоїхколинетребащоськомусьдоводити і тебе приймають разом з усіма твоїми тарганами чи уявними друзями.
Загальний гамір, музика і стукіт посуду занурює тебе в особливий транс домашнього застілля…
Це Wonder Space, крихітко. Тут криє наче Алісу у країні чудес.
В'ячеслав Батт, Оксана Сибидло. Респект за вайб.
P.S.: Цей текст найкраще читається під "Looking for the Summer" Chris Rea або "Sultans of Swing", Dire Straits.