В житті бувають ситуації, коли я потрапляю у ступор, і не знаю, що з цим робити. Вірніше я знаю – треба просто дотриматись якоїсь паузи, принаймні, ніч із цим переспати, а далі вже ідеї приходять, відчуваєш себе впевненіше, у своїй тарілці. Тоді починаєш писати проект, сценарій до рекламного споту чи інші речі, які мусиш зробити. Коли ти про себе розповідаєш, що ти креативний чувак, креативний самурай і від тебе тієї креативності очікують всюди. Знаєте, клоуни на сцені смішні, а от в житті – вони такі сумні люди, які не дуже вміють жартувати, інколи я також в такі ситуації потрапляю, що ніфіга не креативний, хоча по роботі мав би бути. Що можливо і природно.»
Творча криза не оминає практично нічого. Є багато рецептів як з нею боротись, кожен шукає найефективніший для себе. Що в такому випадку робить креативний самурай Трухімович та де знаходить свою музу:
“Коли ми потрапляємо у складні ситуації, які потребують рішень, а цих рішень нема. Відповідно це дуже часто трапляється, особливо, коли людина пов’язана з якоюсь творчою роботою. Я впевнений, що у письменників, художників, музикантів є така річ. Побутує навіть концепція творчого мислення і суть її в тому, що для того, щоб вигадати щось нове треба спочатку потрапити у ледь не депресивний стан, коли ти зневірився, коли ти розгублений, вже не знаєш що робити і тоді воно прорве. Я якби не дуже прихильник цієї концепції, бо вона мені якась дуже сумна. Я скоріше прихильник того, що є інші способи пошуку ідей ті самі креативні методики, наприклад, синдром білого аркуша.”
Трухімович орієнтується у різних методиках, він не тільки генерує ідеї для реклами, а й сприймає її як науку. Зараз працює над виданням
посібника з реклами. Ось такий міцний зв’язок практики з теорією, те, чого часто бракує різним галузям української освіти.